Технологічний процес виробництва щебеню з гірських порід типу ІI, страница 3

Значне місце у виробництві заповнювачів для бетону займають породи, які представлені вапняком та доломітом. Щільні, кристалічні вапняки мають міцність до 200 МПа при середній густині 2700 кг/м³. Головний породоутворюючий мінерал вапняку - кальцит СаСО₃. Вапняки е стійкими до дії лугів у середовищі портландцементного каменю і відрізняються добрим зчепленням з ним у бетоні.

Доломіт утворюється мінералами кальцитом і магнезитом, може бути достатньо щільною породою. Карбонатні породи поширені у різних регіонах країни і становлять близько 60% сировини, що перероблюється на щебінь. В Україні найбільшими родовищами цієї сировини можна вважати родовища Криму та Одеської, Миколаївської, Херсонської і Вінницької областей.

Метаморфічні гірські породи утворилися внаслідок зміни вивержених або осадових порід у земній корі під впливом високих тисків та температур, а також зрушення поверхні землі. Для виробництва заповнювачів із цих порід використовують гнейси - метаморфізовані граніти, які відрізняються від звичайних гранітів шаруватою будовою. Якщо шаруватість (сланцюватість) надмірна, то при подрібненні утворюються пластинчасті зерна, які погіршують якість заповнювачів.

Метаморфізовані крем'янисті пісковики - кварцити - це високоміцна гірська порода із зрощених кристалів кварцу. Кварцити є стійкими до дії кислот та лугів. Однак вони не мають достатнього зчеплення з цементним каменем.

Мармури утворилися внаслідок перекристалізації вапняків, складаються з кристалів кальциту, часто з домішками доломіту. Відрізняються високою міцністю (300 МПа), різнобарвні, при подрібненні утворюють зерна з шорсткою поверхнею, яка забезпечує добре зчеплення з цементним каменем у бетоні.

Як сировину для виготовлення буто-щебеневих матеріалів використовують кам'яні гірські породи, які після механічної обробки застосовують у будівництві. Для виробництва буту і щебеню придатні головним чином різні гірські породи магматичного (граніти) та метаморфічного походження (гнейси, кристалічні сланці, кварцити) і в меншій мірі вулканогенні, а також осадові відклади (пісковики, вапняки).

Запаси сировини для виробництва заповнювачів великі, однак при розробці родовища необхідно попередньо оцінити можливі екологічні наслідки. Сировину необхідно добувати обережно, забезпечуючи повне та економічне її використання, а після вироблення родовища проводити роботи по максимально можливому відновленню ландшафту та рекультивації земель.

Україна має значні ресурси для отримання будівельного каменю: кристалічні породи докембрія, що представлені магматичними та метаморфічними породами (Житомирська, Дніпропетровська, Ровенська, Миколаївська області); пісковики (Луганська, Івано-Франківська, Тернопільська області), андезити (Закарпатська область), базальти (Донецька область), вапняки (Кримська, Хмельницька, Тернопільська області); різнорідні будівельні піски (Херсонська, Харківська, Львівська, Луганська, Донецька області), придатні для виготовлення широкого асортименту нерудних будівельних матеріалів.

Підприємства нерудних будівельних матеріалів, що виготовляють заповнювачі для бетону - це єдиний промисловий комплекс, який включає добування сировини у кар'єрі та його переробку на заводі. Технологічні схеми заводів з виробництва заповнювачів визначаються видом сировини, що переробляється, номенклатурою та якістю готової продукції, типом обладнання, що застосовується, з урахуванням комплексного використання сировини, її економії та економії паливних ресурсів.

Згідно з нормами технологічного проектування підприємств нерудних будівельних матеріалів гірські породи, що підлягають переробці, можуть бути поділені на 4 типи:

I        - міцні однорідні абразивні гірські породи, які включають:

І-1 - вивержені породи (з Rст=300 МПа - граніти, діорити, сієніти), які є чистими або незначно забрудненими включеннями, що легко промиваються;

І-2 - метаморфічні і абразивні осадові гірські породи (пісковики) з міцністю при стиску до 300 МПа і великим вмістом дрібної фракції 0...150 (200) мм у вихідній породі, які містять домішки, що легко та середньо вимиваються;