Рис.25
P - осьова сила;
Mk = Ql - крутний момент на осі гвинта;
d, dc, d1 - зовнішній, середній і внутрішній діаметри гвинта;
H - висота гайки;
t - крок нарізки, t = d-d1;
[s]см - допустиме напряжение зминання в різьби гайки (по таблицях).
Діаметр гвинта визначається залежно від міцності різьби гайки на зминання
sсм = £[s]см
Позначивши відносну висоту гайки , одержуємо:
sсм = ; dc = ; y = 1,5 – 2,5.
Отримане значення округляється до найближчого більшого по таблицях різьблень за ГОСТ.
Потім проводиться перевірка гвинта на спільний стиск і крутіння:
sr = - по III теорії міцності
sизг = ; tдо = .
Довгі гвинти, що мають гнучкість λ ( 70, перевіряються на поздовжній вигин по формулі:
sсік = £ j [s]сік
Тут: j - табличний коефіцієнт зменшення допустимої напруги який залежить від гнучкості стержня; F1 -площа перерізу гвинта по внутрішньому діаметрі
l =
ml - наведена довжина стержня гвинта;
m- коефіцієнт закладення кінців стержня; для домкратів і підйомників (мал. 26 а) m = 2; для ходових гвинтів (мал. 26 б) m= 1;
i - радіус інерції перетину гвинта по внутрішньому діаметрі різьби;
J - момент інерції мінімального перерізу
i =
Для круглого перерізу
J1 = ; F1 = ; i = .
Рис. 26
Слугують для передачі крутного моменту від вала до маточини або навпаки.
Найбільше поширення одержали ненапружені шпонкові з'єднання, у яких окружне зусилля сприймається бічними поверхнями шпонок (мал. 27 а, б, в).
Рис. 27
Призматичні шпонки (а, б) щільно встановлюються у фрезерований для них на валу паз (а - для пальцевої фрези, б - для дискової). Сегментні шпонки Вудруфа (б) відрізняються простотою виготовлення (шліфування штампованих напівдисків на магнітному столі). Для них застосовуються спеціальні дискові фрези.
У напружених - клинових шпонкових з'єднаннях, здійснюється радіальний натяг за рахунок клинчастої форми шпонки, що сприймає значну частину окружного зусилля. Однак ці шпонкові з'єднання створюють зсув маточини щодо осі вала, наслідком чого є дисбаланс обертових деталей. Тому такі шпонки в цей час застосовуються порівняно рідко, а в точному машинобудуванні зовсім не використаються.
Призматичні й сегментні шпонки стандартизовані й підбираються по таблицях ГОСТ залежно від діаметра вала. Довжина шпонок розраховується. Матеріал шпонок - Ст. 45, Ст. 50, для призматичних шпонок - чистотянута по профілю. Як правило, застосовують лише одну шпонку внаслідок труднощів пригону кількох (не більше двох).
Для спрощення розрахунку передбачається рівномірна епюра розподілу навантажень на бічну поверхню шпонки (хоча в дійсності вона нерівномірна).
Шпонки розраховуються на зминання й зріз від діючого по діаметру вала окружного зусилля
де h, b, l - висота, ширина й довжина шпонки;
[s]см, [t] - допустиме напруженя зминання й зрізу (по таблицях).
Довжина шпонки вибирається по більш небезпечному напруженому стану.
Шліцеві з'єднання можна розглядати як багатошпонкові, у яких шпонки як би виготовлені заодно з валом. В останні роки, у зв'язку із загальним підвищенням напруг у деталях машин, шліцеві з'єднання одержали саме широке поширення замість шпонок. Цьому сприяє оснащення промисловості спеціальним устаткуванням - шліцефрезерними й протяжними верстатами. У порівнянні зі шпонковими шліцеві з'єднання мають більшу навантажувальну здатність, краще центрують з'єднання й менше послабляють вал.
По профілі розрізняють наступні шліцеві з'єднання (мал. 28):
прямобічні (а) - число шліців Z = 6, 8, 10, 12;
евольвентні (б)- число шліців Z = 12, 16 і більше;
трикутні (в) - число шліців Z = 24, 36 і більше.
Рис. 28
Евольвентні шліци створюють меншу концентрацію напруг у основи шліца, тому в цей час одержують переважне поширення. Трикутні шліци дрібні, тому мало послабляють вал, однак вони здатні передавати лише відносно невелике навантаження.
Шліцеві з'єднання застосовуються із центруванням маточини по валу (мал. 29):
а) по зовнішньому діаметрі;
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.