Безпека в системі "Людина – техніка – середовище", страница 4

Техніко-естетична сумісність полягає в забезпеченні задоволення людини від спілкування з технікою, колірного клімату, від процесу праці. Для вирішення численних і надзвичайно важливих техніко-естетичних задач ергономіка залучає конструкторів та дизайнерів.

Ерготичні системи класифікуються за різними ознаками. Однією з них є ступінь участі людини у функціонуванні системи. Система "Л-Т-С" гармонійно розвиватиметься лише за умови, коли вся сукупність об'єктів та явищ (яку в теорії БЖД називають потоками енергії, речовин та інформації) знаходиться в межах, що сприятливо сприймаються людиною, технікою та середовищем. Будь-яке перевищення стійких рівнів потоків енергії, речовин та інформації супроводжується негативним впливом на людину, техніку та (або) природне середовище. Виходячи з цього, розрізняють наступні рівні функціонування системи "Л-Т-С":

комфортний (оптимальний), коли потоки відповідають оптимальним умовам взаємодії: гарантують збереження здоров’я людини, працездатність техніки та незавдання шкоди життєвому середовищу;

допустимий, коли потоки, що впливають на людину, техніку і середовище, не завдають останнім негативного впливу, як і здоров’ю людини, але приводять до дискомфорту, знижуючи ефективність діяльності людини. Умови допустимої взаємодії гарантують неможливість виникнення негативних процесів у людині, техніці та середовищі;

небезпечний, коли потоки перевищують допустимі рівні, впливають негативно на здоров'я людини (спричиняють захворювання, зниження працездатності техніки) та (або) призводять до деградації природного середовища.

Система "Л-Т-С" є складною, багатоцільовою, тому для зручності аналізу її поділяють на дві системи: "людина–техніка" ("Л-Т") та "людина–середовище" ("Л-С"). Системи "Л-Т" належать до класу складних динамічних сис­тем, складаються із взаємозв'язаних та взаємодіючих елементів різної природи і характеризуються зміною в часі складу, структури і (або) взаємозв'язків. Важливою характеристикою системи "Л-Т" є її адаптивність, тобто пристосованість до мінливих режимів роботи, у зміні режиму функціонування відповідно до нових умов. Система "Л-Т" являє собою окремий випадок керованих систем, де функціонування технічних засобів та діяльність людини пов'язані єдиним контуром регулювання. За ступенем безперервності взаємодії вона може бути безперервного (система "водій–автомобіль") або епізодичного ("оператор–ЕОМ") типу. (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Класифікація систем "Л-Т"

Ледве не основною умовою надійного та ефективного функціонування системи "Л-Т" є те, що інформація, яка адресована людині, має передаватися їй у формі, зручній для сприйняття й усвідомлювання, а органи керування машиною повинні дозволяти з максимальною швидкістю та ефективністю реалі­зовувати прийняте рішення. Тому, якщо при створенні техніки не враховуються закономірності сприйняття, уваги, пам'яті і мислення, пси­хічні властивості людини та динаміка її психічного стану, це означає, що вже в техніці, яка тільки створюється, "закладається" людська помилка. Рішення слід шукати в перенесенні точки докладання зусиль на проектування діяльності людини, яке повинно виступати основою вирішення всіх інших задач, пов'язаних з розробкою і побудовою системи "Л-Т" – від принципової схеми до вибору типів органів управління і т.ін.

3.3. Місце людини в системі "Л-Т-С"