Безпека в системі "Людина – техніка – середовище", страница 11

Починаючи з робіт Конфуція і Платона, людство намагається розглянути проблему зв’язку добробуту та споживчих масштабів. Однак, якщо до XIX століття ця проблема мала значною мірою філософський характер, то відтепер вона перейшла в ранг першочергових практичних проблем. "Споживчий тиск" населення Землі – індустріальне споживання природних ресурсів (повітря, води, ґрунту, палива, викопних і рослинних ресурсів) – наближається до рівня самовідродження природи. Як тільки відбудеться збільшення "споживчого тиску" над самовідродженням природи, почнеться її деградація. Розрізняють декілька видів шкоди, що може бути заподіяна довкіллю діяльністю людини:

економічна (збитки внаслідок зниження врожайності через погане господарювання; втрати, спричинені смертністю та непрацездатністю людей на шкідливих виробництвах, недосконалими технологіями);

соціальна (збитки, зумовлені міграцією населення через погіршення стану природного середовища, війни чи національні конфлікти та втрати рекреаційних зон; втрати через падіння престижності певних професій і згортання галузей виробництва).

Отже, людство опинилося перед проблемою вироблення економічного механізму природокористування, котрий забезпечив би виконання умови

(a + b)N < P,

де a і b – витрати природних ресурсів на одну людину для її особистих та виробничих потреб; N – чисельність населення; P – відтворюваний обсяг природних ресурсів.

Проте, стримуючи ріст значень a, b і N, економічний механізм забезпечення життєдіяльності повинен орієнтувати людину на максимізацію рівня життя:

Y (a, b, N) Þ max.

Складнощі на шляху вироблення економічного механізму забезпечення життєдіяльності пов’язані з необхідністю зміни існуючих уявлень про людські цінності, вироблення спеціального податкового механізму, зіставлення результатів вигод і витрат різних поколінь населення, оцінки використання невідновлюваних природних ресурсів. Нині суспільство й життєве середовище розглядаються як складна соціально-еколого-економічна система. Донедавна економічну ефективність нової технології, проекту чи заходу визначали, підраховуючи лише, наскільки це обійдеться дешевше чи дорожче порівняно з іншими технологіями, проектами (з урахуванням витрат на додаткову продукцію та транспортного чи господарського ефекту без визначення шкоди, заподіяної природі, на далеку перспективу). Сучасний підхід до розрахунків витрат на гарантування безпеки життєдіяльності з урахуванням екологічних наслідків має обов’язково включати в себе розрахунок показників шкоди, спричиненої забрудненням чи негативними змінами природного середовища:

(A + ∆W – B) > 0,

де А – витрати в разі застосування нових технологій; В – витрати при старих чи інших (альтернативних) технологіях; ∆W – показник шкоди, заподіяної природі.

Наведена нерівність свідчить про економічну вигідність навіть дорогих нових технологій, порівняно зі старими, в разі застосування яких сума збитків (відшкодування збитків, заподіяних природі) велика.

Рівноваги між інтересами виробництва та станом природи можна певною мірою досягти за допомогою витрат на забезпечення життєдіяльності, до яких належать кошти для проведення заходів, що запобігають негативним екологічним змінам довкілля (очищення газовикидів у повітря, промислових та побутових стоків, створення санітарно-захисних зон, екологічна паспортизація об’єктів, поховання, збирання, транспортування та спалювання (переробка) відходів, захист від шуму, вібрації, негативного впливу потужних фізичних полів (радіаційного, гравітаційного, електричного, магнітного)), а також витрати на ліквідацію негативних екологічних змін природного середовища (компенсації за витрату земель, лісів, рекреаційних зон, погіршення здоров’я людей, спеціальне медичне обслуговування, затрати на евакуацію, дезактивацію уражених зон тощо). Рівень екологічних порушень, який відповідає мінімуму сумарних екологічних витрат, називають еколого-економічним стимулом природного середовища. Мінімуму екологічних сумарних витрат можна досягти, обираючи природоохоронні заходи, вартість яких набагато менша, ніж економічні збитки, котрим вдалося запобігти з їх допомогою.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Визначити особливості системного аналізу в БЖД.

2. Пояснити суть причинно-наслідкових зв’язків.

3. Охарактеризувати головну умову функціонування системи "Л-Т-С".

4. Визначити рівні функціонування системи "Л-Т-С".

5. Перелічити основні види забруднювачів життєвого середовища.

6. Визначити основні складові життєвого середовища.

7. Дати характеристику побутового (соціального) середовища.

8. Визначити роль біополітики в сучасному світі.

9. Навести аргументи подвійності людської істоти з точки зору біополітики.

10. Розкрити суть економічного механізму природокористування.