Місце ризику в менеджменті

Місце ризику в менеджменті

На сучасному етапі розбудови ринкової економіки основною проблемою більшості суб'єктів підприємницької діяльності є неадаптованість до ринкових умов, а      головне — до господарського ризику, рівень якого різко зріс. Складна ситуація, в      якій перебуває нині Україна, обмеження доступних інвестиційних ресурсів через      низький рівень внутрішніх заощаджень і невисокий рейтинг нашої держави на      міжнародних ринках капіталу висуває підвищені вимоги до оцінки реальних можливостей суб'єктів господарської діяльності, ефективного використання інвестицій,      реалізації ресурсного та кадрового потенціалу.

Цілком закономірно, що прийняти рішення щодо реалізації певного проекту є      неможливим без кількісної та якісної оцінки ризиків, пов'язаних з його реалізацією Правильний облік ризиків, якими переобтяжений певний вид господарської діяльності, з одного боку, дає змогу визначити фактори, які слід ретельніше контролювати, а з другого — заздалегідь підготувати компенсаційні заходи на випадок      несприятливого розвитку подій.

Згадка про ризик і можливі втрати, що з ним пов'язані, зустрічається ще в роботах італійських монетаристів. На рівні теорії проблема ризику почала розроблятися      в рамках класичних ідей. Вони розрізняли в структурі прибутку  підприємця процент як частку на вкладений капітал («заробітну плату капіталіста») і плату за ризик як відшкодування можливих збитків, пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Подальшого розвитку теорія ризиків набула у неокласиків. А. Маршалл розкладав прибуток, подібно до класиків, на заробітну плату управління, процент на капітал і плату за ризик. Щоб пояснити останній компонент,  Маршалл вводить новий фактор виробництва — організацію, під якою розуміється  інститущйна надбудова суспільства. Він зазначав, що зі зростанням корпорацій і  подальшим розпорошенням прав власності функція управління потрапляє до рук   професійних керівників. У цих умовах винагорода бізнесмена підлягає тим законам, що панують при оплаті праці, тобто вона має бути такою, щоб спонукати людину до пропозиції, необхідних послуг. Важливо зазначити, що ризик у розумінні  Альфреда Маршалла — підприємницька послуга, він не розглядається тільки як ймовірність втрат. Згодом, у тому ж напрямку провадив аналіз ризику наступник  Маршалла — А Пігу.

Відмінно від неокласиків тлумачив феномен ризику Джон Мейнард Кейнс. У      найвідомішій своїй роботі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» він      стверджував, що ризиком є частина вартості, пов'язана з можливими витратами,      викликаними непередбаченими змінами ринкових цін, надмірним зношенням обладнання чи руйнуванням внаслідок катастроф. У зв'язку з цим Кейнс говорить про      «витрати ризику», які покривають різницю між дійсною та очікуваною виручкою.      Кейнс виділяє три основині види ризику:

§  ризик підприємця чи боржника, який виникає через невпевненість у реальності одержання тієї перспективної користі, на яку він розраховував (цей вид ризику      виникає тоді, коли людина пускає в обіг тільки свої власні гроші),

§  ризик кредитора — виникає при проведенні кредитних операцій, під якими      Кейнс розуміє надання позик (цей ризик пов'язаний із можливістю навмисного чи      ненавмисного банкрутства боржника або з недостатньою забезпеченістю позики),

§  ризик, пов'язаний з можливістю зменшення цінності грошової одиниці, тобто      з  інфляцією

Всі види ризиків, за Кейнсом, непрогнозовані. Характерною рисою його теорії є      те, що він виділяє саме фінансові ризики. Очевидно, зважаючи на сучасні йому      економічні обставини, він приділяє багато уваги одному з головних фінансових ри-      зиків — кредитному, виділяючи два його види пасивний (з погляду боржника) та      активний (з погляду кредитора).

Принципово нове трактування ризику запропонував лауреат Нобелівської премії      американець Ф. Найт. Він також відштовхується від неокласичної ідеї про плату за      ризик як складовий елемент прибутку. Але сам фактор ризику Найт розглядає зна-      чно ширше ніж просто матеріальні збитки За його твердженнями справжній при-      буток пов'язаний з елементом невизначеності Його дія проявляється у фактах не-      сподіваного збагачення І в одержанні спекулятивних доходів Якби майбутнє було      заздалегідь відомо, ринок міг би передбачити виникнення будь-якого дефіциту, то-      му прибуток став би неможливим Високі доходи від ризикових підприємств — це      просто премія за ризик, що не піддається виміру, або за невизначеність Варто за-      уважити, що Найт мав на увазі не ті ризики, що піддаються прогнозуванню І стра-      хуванню, а ризик, що не піддається обліку, пов'язаний з невизначеністю перспек-      тиви Саме така «справжня невизначеність» лежить в основі доказової теорії      прибутку, саме вона дає змогу пояснити різницю між теорією конкуренції та ре-      альними процесами Принципова новизна теорії Найта полягає в тому, що він вва-      жає головним наслідком невизначеності прибуток, а не збиток І втрати      Об'єктивною умовою виникнення його теорії став бурхливий розвиток фінансового      сектору економіки, поширення біржової та Інших видів спекуляцій. Концепція Найта стала першим кроком до розробки сучасної теорії господарського ризику      яка має за головну мету оптимізацію його функції