Місце ризику в менеджменті, страница 2

Сучасна теорія ризику була запропонована лауреатами Нобелівської премії      1990р Гарі Марковітцем (Н Магколупг) та Вшьямом Шарпом (\У Р 8Ьагре) По-      чатком цієї теорії вважається робота Г Марковгща, опублікована 1952 року в жур-      налі «Тоигпаї оґ Ріпапсе», де автор висловив сумніви щодо правильності традицій-      ної теорії, яка визначає мотиви поведінки учасників фінансового ринку тільки з      позиції майбутніх доходів Ідея Марковітца полягає в тому, що учасники фондово-      го ринку керуються двома цілями по-перше, підвищенням рівня очікуваного дохо-      ду, по-друге, зниженням рівня ризику або ступеня невизначеності цього доходу      Досягнення цих двох цілей можливе, за Марковітцем, лише за умови створення      ефективного Інвестиційного портфеля, що можливий для даного фондового ринку      в єдиному варіанті Саме Марковітц запропонував вважати показником рівня ризи-      ку відхилення очікуваного значення випадкової змінної (прибутку) від її середньо-      го значення — варіацію І стандартне відхилення ЦІ показники на сьогоднішній      день є основними для виміру рівня економічних ризиків Продовжив розробку тео-      рії Г Марковітца його учень Вільям Шарп У середині 1960-х рр він оприлюднив      свою модель цін ринку капіталів ("Саріїаі Аззеїз Рпсез а Тпеогу о£ Магкеї      ЕяшІІЬгшт Ііпсіег Сотінюп оГКлзк», Іоигпаї оГ Ріпапсе, ЗерїетЬег 1964) Принци-      повим внеском Шарпа до теорії ризиків був розподіл загального ризику на дві умо-      вні частини систематичний ризик як наслідок загальних економічних зрушень І      специфічний як результат господарської діяльності окремого підприємства

У вітчизняній економічній науці ставлення до категорії економічного ризику      було специфічним 3 розвитком системи планування вплив фактора ризику на ре-      зультати господарської діяльності, безумовно, різко знижувався Відповідно, будь-      яке теоретизування на цю тему вважалося стороннім для соціалістичної економіч-      ної науки Слабкі спроби повернути до життя цю категорію не давали успіху Таке      специфічне ставлення відчувалося досить довго І після визнання Існування ризику      наприкінці 1980-х рр Так, наприклад, О Г Гранберг описував специфічність ризи-      ку в соціалістичній економіці як його асиметричність — високий ризик у більшості      випадків призводить до незадовільного кінцевого результату, тоді як у капіталісти-      чній системі ризик симетричний (чим вищий ризик, тим вищий очікуваний прибу-      ток)

За останні 2—3 роки з'явилася ціла низка робіт, присвячених теорії ризику      Найґрунтовшші доробки з теорії ризику належать таким авторам, як О Альгін,      П Грабовий, М Рогов, В Успаленко, Б Гардшер, О Устенко, І Балабанов Прак-      тичні аспекти теорії ризику розглядаються в роботах Т Шарової, О Ширинської,      Г Клейнера, В Алєничева, О Ястремського та Інших

У сучасній вітчизняній та Іноземній літературі не Існує загальноприйнятого під-      ходу до визначення категорії ризику Дехто з авторів визначає ризик як можливість      виникнення від'ємного результату І шанс для одержання прибутку Сама класифі-      кація загальноекономічних та Інвестиційних ризиків остаточно не склалася Пере-      важна більшість авторів пропонує власне визначення категорії ризику Мені здає-      ться, їх умовно можна поділити на дві групи по-перше, визначення, що виходять Із      результату дп (успіху чи невдачі), по-друге, визначення, що відштовхуються від      суті феномену ризику