Ергономіка: Методичні рекомендації до виконання індивідуальної та самостійної роботи, страница 9

Першим почав вивчати трудову діяльність учнів датський педагог Аксель Міккельсен. Він розробив свою систему трудового навчання, в процесі ручної праці намагався застосовувати такі робочі пози, які відповідали б фізіологічним особливостям учнів, сконструював інструменти, виходячи з фізичних можливостей дітей. Розглядаючи ручну працю як засіб фізичного розвитку учнів, А. Міккельсен одночасно вирішував ергономічні питання [8, 15].

Початок ХХ століття є етапом становлення трудового навчання як загальноосвітнього предмета. У переджовтневий період проблеми трудового навчання розробляли С. Ананьїн, Т. Лубенець, О. Музиченько, В. Немицький, В. Родников, Л. Синицкий, Я. Чепіга. Вони обґрунтовували завдання, зміст, шляхи й форми трудового виховання учнів загальноосвітньої школи.

В.В. Немицький, висловлюючи необхідність поєднання ручної праці з графічною підготовкою, виділяв ряд організаційних вимог до трудової діяльності учнів, що мали ергономічну спрямованість:

-  прийоми обробки мають бути раціональними;

-  практичні завдання мають відповідати знанням, здібностям, фізичним особливостям учнів та набутим учнем умінням;

-  час, який витрачають учні на виконання тієї чи іншої програмної роботи не повинен бути занадто надмірним;

-  учні повинні попередньо бути ознайомлені з тими інструментами та матеріалами, які використовуватимуться в роботі.

Впровадження основ наукової організації праці у трудовому навчанні та вихованні було осмисленим та необхідним елементом розвитку професійної підготовки учнів у постреволюційні роки. Розробкою ідей наукової організації праці у школі активно займалися у 20-30-их роках минулого століття П.П. Блонський, Н.К. Крупська, А.С. Макаренко, М.М. Пістрак, В.О. Сухомлинський, С.Т. Шатський та ін.

Статусу організаційно-важливого та ефективно-впливового компоненту у виховному процесі учнів, надавала Н.К. Крупська науковій організації праці. Вона пропонувала ввести викладання у загальноосвітній школі спеціального курсу „Наукова організація праці”. „Викладання цієї нової галузі знань – питань організації праці – повинно бути тісно пов’язане з налагодженням усього режиму шкільного та позашкільного життя...” – писала Н.К. Крупська. Вивчення загальних питань НОП у процесі трудового навчання має бути пропедевтикою до виробничого та професійного навчання.

Теоретична концепція й практична діяльність видатних педагогів А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського, спрямована на впровадження НОП у політехнічне трудове навчання, також мала виняткове значення для підготовки молоді до трудової суспільно-корисної діяльності. Формування у вихованців організаційних умінь та навичок під час їх трудової підготовки А.С. Макаренко розглядав як необхідну вимогу до праці разом з організаційними заходами: вміння планувати свої дії, економно використовувати час, контролювати себе. „Дитина буде привчатися до трудового зусилля, буде брати участь у громадській роботі, морально буде виховуватися у трудовій рівності з іншими, але все-таки це не буде справжнє трудове виховання, якщо ми не додаємо до трудового вправляння цікавих організаційних завдань”. А.С. Макаренко вважав, що організація продуктивної праці учнів повинна складатись з таких компонентів, як трудова діяльність вихованців з урахуванням їх вікових особливостей і фізичного розвитку, додержання оптимальних санітарно-гігієнічних умов у промислових підрозділах, формування у вихованців правильних трудових умінь, раціональна організація робочих місць і т.д.