Ергономіка: Методичні рекомендації до виконання індивідуальної та самостійної роботи, страница 5

Гучність мови у різних людей може бути в межах 55-75 дБ, гранична гучність (крик) досягає 100 дБ. Для забезпечення нормального сприйняття мови на відстані 1-2 м нормальним тоном, рівень звукового тиску має бути меншим 50-60 дБ. На заняттях з трудового навчання, де одночасно навчаються 20-25 школярів, рівень звуку до 75 дБ є гранично допустимим для підтримки мовного зв’язку вчителя з учнями. Робота школярів в умовах шуму негативно впливає на їх здоров’я. Шум вище 140 дБ приводить до нервово-м’язової втоми, погіршення слуху, порушення вестибулярного апарату. Шум з рівнем звукового тиску від 80 до 140 дБ призводить до тимчасового порушення працездатності учнів, стає причиною збільшення помилок в роботі, зниження зосередженості та уваги, нервозності. Постійний шум – менш небезпечний, ніж змінний. Шум, який виникає несподівано, наприклад удар молотка, звук телефонного дзвоника, дуже небезпечний.

Шум станка, за яким працює учень в шкільній майстерні, сприймається ним нормально. Але заважає шум інших станків та шум, який з’являється несподівано. Абсолютна тиша та безшумне оточення негативно впливають на психіку учнів. Знизити виробничі шуми можна за рахунок зниження шуму в джерелі його виникнення та попередження розвитку шуму. Звукові хвилі, що відбиваються від стін та стелі, збільшують рівень шуму на 10-12% у порівнянні з відкритим простором. Буферні пристрої, наприклад, пом’якшують удари, а різні облицювальні матеріали, прокладки, кожухи зменшують інтенсивність шуму. В якості шумопоглинаючих матеріалів використовуються фанера, пробкова плита, бітум, рубіроід, акустична штукатурка, паркетні плити.

Здатність зосереджуватися та працювати в умовах шуму залежить від особистісних психофізіологічних якостей учнів. Робота учнів у навчальних майстернях пов’язана з оперативною та короткочасною пам’яттю, переключенням та концентрацією уваги. У зв’язку з цим вченими розроблено систему тестів, що дозволяють отримати кількісну оцінку перелічених психофізіологічних процесів.

Найбільш досконалою для теперішнього дослідження є методика експерименту з тахістоскопом. Хоча, враховуючи, що його може не знайтися в лабораторії, можна використати таблиці Платонова. По часу, затраченому на виконання завдання з таблицями, виконуються висновки про швидкість переключення уваги.

Ергономіка зорової діяльності. Якщо 90% знань про зовнішній світ нам дає зір, то не менший процент трудової діяльності людини проходить під контролем зору.

Гарне освітлення покращує гігієнічні умови роботи і в кінцевому результаті підвищує продуктивність праці. Отже, зорова діяльність є важливою складовою частиною будь-якого трудового процесу. На якість і швидкість зорової роботи впливають такі фактори: 1) умови, у яких виконується робота; 2) ступінь адаптації робітника до умов праці; 3) анатомо-фізіологічний стан зорового аналізатора працівника і те, наскільки обґрунтованим було направлення на дану роботу при профвідборі; 4) ступінь втомлюваності та способи подолання зорової та загальної втоми. Зорова втома, у кінцевому випадку, стає основною перепоною до якісного виконання роботи у досвідченого спеціаліста та фізичною – у здорового спеціаліста. Вона настає тим швидше, чим складніша, або навпаки, монотонніша праця, чим не досконаліший зоровий аналізатор, чим гірші умови праці та нижчий ступінь адаптації до них.

Вимоги до освітлення поділяються на кількісні та якісні. Кіль­кісні вимоги визначаються загальним рівнем необхідної освітленості, якісні – спектральним складом світла і розподілом його у просторі.