Ергономіка: Методичні рекомендації до виконання індивідуальної та самостійної роботи, страница 13

В системі заходів по покращенню умов праці велике значення має озеленення приміщень майстерень і прилягаючих територій. Це дає можливість покращити склад повітря, знизити нервово-психічне та зорове напруження, естетично оформити інтер’єр учбового приміщення. Підбираючи рослини враховують розміщення приміщення майстерні, вологість і загазованість повітря. Рослини не повинні заважати нормальному проведенню учбово-виробничого процесу (закривати проходи, затемняти вікна, світильники). Озеленення навчальних приміщень потрібно гармонічно поєднувати з загальним оформленням майстерні.

При розміщенні протишумових та пилозахисних насаджень враховують характер шуму, особливість джерела пилу, направлення вітру та інші метеорологічні умови. Зелені насадження з густою, малолистною кроною та невеликою кількістю гілок добре захищають від шуму.

Прилеглу до шкільних майстерень територію доцільно озеленяти рослинами, стійкими до загазованості, запиленості. Це крупнолистний і канадський тополь, клен американський, червоний бузок.

В комплексі заходів по удосконаленню заходів по удосконаленню умов праці учнів значне місце належить спецодягу. Він повинен бути сучасним, красивим, зручним, відповідати сучасним вимога безпеки праці, санітарно-гігієнічним та естетичним вимогам.

При виготовленні спецодягу для учнів враховують гігієнічні властивості тканин (міцність, товщина, щільність, стійкість до витирання, гігроскопічність, водостійкість, теплопровідність), вікові особливості, умови учбово-виробничого процесу. В учнів в процесі праці домінують рухи руками. В цьому разі можна передбачити вставки в плечових та ліктьових суглобах з бавовняних тканин. Моделі штанів розробляють з цупких та стійких тканин.

Естетика спецодягу заклечається в доцільності, простоті та зручності в роботі. У якості прикрас в одязі можуть бути використані емблеми розроблені на гуртках технічної творчості. Спец одяг для вікових груп бажано уніфікувати, що буде сприяти вихованню в учнів естетичного смаку.

Підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції потребує активного використання принципів і методів дизайну та ергономіки на всіх стадіях її життєвого циклу: від визначення вихідних вимог до виробів та їхніх експлуатаційних характеристик до умов споживання й утилізації.

Різні вироби мають різний набір властивостей залежно від потреб, які вони задовольняють, а їхню якість доцільно оцінювати за показниками, найважливішими для споживачів. Дизайн та ергономіка, надаючи головне значення „людському чиннику”, оперують характеристиками, адекватним споживчим властивостям виробів, тобто властивостям продукції, що задовольняють потреби споживачів у процесі її використання за призначенням. Тому розробка стандартів, що дозволяють здійснювати вибір оптимальної номенклатури дизайн-ергономічних показників у процесі проектування, експлуатації й оцінювання якості виробів, надає можливість виконувати ці роботи на вищому професійному рівні. Наведена у стандартах класифікація дизайн-ергономічних показників якості промислових виробів в основному відповідає структурі їхніх споживчих властивостей.

Залежно від складу і структури показників застосовують три різновиди номенклатури: типову, розгорнуту і конкретну.

Типова номенклатура дизайн-ергономічних показників якості є загальною для усіх видів виробів, її зафіксовано в НД, на її основі розробляються інші види номенклатури.

До типової номенклатури віднесено такі групи показників: естетичні, ергономічні, соціально-культурні, функціональні, експлуатаційні, дизайн-маркетингові та дизайн-екологічні.

Розгорнута номенклатура розробляється і періодично корегується головними організаціями, відповідальними за виробництво певної групи виробів, і фіксується у НД. До її складу входять комплексні та одиничні показники якості. Їх кількість і вид залежать від особливостей групи виробів і специфіки їх використання. Під час побудови розгорнутої номенклатури слід забезпечувати принцип необхідної та достатньої кількості показників. Допускається об’єднання окремих показників або груп.