Теорія прийняття рішень. Механізм прийняття рішень. Особливості реалізації механізму прийняття рішень на ЕОМ

Вступ. Теорія прийняття рішень.

Оскільки предмет вивчення має назву «Системи та методи прийняття рішень», необхідно визначитися, що є важливим в цьому понятті, що дозволило виокремити об’єкт розгляду в окремий навчальний курс.

Процес прийняття рішень - це когнітивний(мисленнєвий) процес, котрий дозволяє в певних умовах функціонування обрати стратегію, що дозволить отримати очікуваний результат.

В людини та інших біологічних видів  даний процес потребує активізації та залучення різноманітних  інтелектуальних механізмів. Сам процес прийняття рішення є лише вершиною умовного айсберга у процесі формування поведінки людини, його глибинні механізми не є до кінця усвідомленими та теоретично обґрунтованими. Задача створення  штучного інтелекту неможлива без реалізації механізму прийняття рішень, оскільки він пов'язаний з функціонуванням пам’яті, узагальненням інформації, можливістю усвідомлювати якісні та кількісні зміни як реакцію на той чи інший вплив, можливість усвідомлювати якість, оптимальність, ефективність  власних дій, тощо.

Механізм прийняття рішень

З самого початку необхідно відповісти на питання. Навіщо людина приймає рішення?

Відповідь на ці питання така:

1. Певні умови існування, те, з чим вона має справу, не влаштовує її.

2. Експериментально або випадково спробувавши вплинути на об’єкт , що не влаштовує її, вона побачила, що об’єкт може змінити свої атрибути  і перейти в бажаний стан.

Наявність механізму свідомості дозволяє фіксувати ті чи інші об’єкти, явища, предмети з реальності. Причому, не вдаючись  у подробиці, треба зазначити, що явища та об’єкти можуть змінювати свої атрибути. Наприклад, метеорологічні умови, колір світлофору при переході вулиці. В залежності від наших особистих характеристик ми можемо почувати себе комфортно або некомфортно за тих чи інших умов. Наприклад, коли йде дощ, а ми не одягнені, то можна захворіти, при переході вулиці на червоний колір збільшується імовірність бути збитим автомобілем.

В залежності від того, що відбувається з нами, динамічно змінюються і наше відношення до об’єктів, що оточують нас. Виникає поняття бажаного стану об’єкту.

Бажаний стан - це набір параметрів об’єкту, що має відношення до нашого існування в певних умовах  і дозволяє нам комфортно себе почувати.

Бажаний стан-це суб’єктивне явище, що залежить від особисто наших специфічних налаштувань. Один і той же стан об’єкта може бути комфортним для одних та некомфортним для інших.

Що відбувається з нами, коли поведінка певного об’єкта є некомфортною по відношенню до нас?

Ми намагаємося вплинути на поведінку або атрибути цього об’єкта.

Це пояснюється розумінням того, що ми можемо вплинути на об’єкт та змінити його поведінку або прояви по відношенню до нас.

За діалектичною теорією кожне явище має причинно-наслідковий зв'язок. Це стосується і певного роду подій.

Процес прийняття рішень-це здатність змінювати атрибути певного об’єкта за відповідно до деякої вимоги.

Ефективність прийняття рішень - можливість в кожен момент часу переводити об’єкт з поточного стану в бажаний.

Яку ж послідовність дій варто вважати процесом прийняття рішення?

В рамках теорії прийняття рішень розглядають так звану проблемну модель, що процес прийняття рішення зображує таким чином:

Фактично механіка процесу прийняття рішення є наступною:

Слід зазначити, що певні події, явища, предмети, що є об’єктом процесу прийняття рішення, можуть мати безліч станів, як  бажаних так і не бажаних. Також, в принципі, люди на має безліч можливостей так чи інакше вплинути на об’єкт.

Щоб спростити процес інтеграції механізму прийняття рішення до рівня ЕОМ було введено наступне обмеження.

Нехай є скінченна кількість найбільш типових станів об’єкту, одним з котрих і є бажаний.

 Кожному типовому станові об’єкта відповідає певний типовий набір операцій(стратегія), що переводить його з поточного стану в бажаний. При цьому стратегія  для першого стану переводить в об’єкт в бажаний стан лише тоді, коли він знаходиться саме в  деякому першому стані, тобто кожному станові ставиться у відповідність  одна і тільки стратегія, що переводить його у бажаний стан.

Ефективне прийняття рішення в такому вигляді можливе лише тоді коли в кожний момент часу ми можемо оцінити типовий стан об’єкта прийняття рішення, і виконавши правильну відповідну до стану стратегію, переведемо об’єкт в бажаний стан.

Такий підхід називається класифікаційне керування. Суть класифікаційного керування оцінка поточного функціонального стану об’єкта та виконання відповідно заданих дій, що  переведуть його з поточного стану в бажаний. Експериментально академіком Анохіним доведено, що біологічні механізми приймають рішення саме з таким принципом.

Цей принцип легше зрозуміти та описати, адже він розбиває деяку слабоформалізовану ситуацію на елементарні кроки, котрі простіше описати чисельно, запрограмувати, описати результати тих чи інших подій.

Процес прийняття рішень та досвід.