5. Здатність мислити образно: виділяти ті характеристики об’єкта або стану речей, за котрими можна правильно оцінити поточний стан об’єкта та виконавши відповідну стану об’єкта послідовність дій перевести його в бажаний стан.
6. Здатність узагальнювати попередньо сформований досвід про характерні випадки (значення характеристик з попереднього пункту). Коли треба приймати те чи інше рішення при тому чи іншому стані об’єктів, при чому є можливість оновлення досвіду новими характерними прикладами (донавчання).
7. Процес прийняття рішення, що дозволяє відповісти на питання «Як діяти в цій ситуації?» людина розглядає як процес визначення належності поточних значень характеристик об’єкта до сформованих шляхом узагальнення образів у свідомості за мірою близькості, або схожості.
Аналіз попередніх пунктів, в якому зроблена спроба розкрити механіку процесу прийняття рішень, показує наступне.
Необхідною умовою процесу прийняття рішень є сформований узагальнений досвід та власне сам механізм прийняття рішень.
1. Введення критерію функціонування – деякої характеристики, що дозволить описати оптимальний стан об’єкту керування та визначити його функціональні стани.
2. Функціональні стани – це визначені в певний момент часу характеристики сталого функціонування, що відповідають критерію функціонування котрим ставляться у відповідність ті чи інші стратегії, що покликані перевести поточний функціональний стан об’єкта в бажаний, а отже досягти максимуму критерію функціонування.
Приклад:
Об’єкт дослідження: процес виробництва мінеральних добрив.
Критерій функціонування: якісна продукція на виході.
Можливі стани що призводять до порушень у виробництві:
Стан 1: зменшення концентрації фосфору –
Стратегія 1: збільшити концентрацію фосфору.
Стан 2: зменшення концентрації калію –
Стратегія 2: збільшити концентрацію калію.
Стан 3: зменшення концентрації азоту –
Стратегія 3: збільшити концентрацію азоту.
Стан 4: вміст всіх елементів в нормі –
Стратегія 4: нічого не робити.
3. Введення ознак розпізнавання – деяких характеристик об’єкта керування. Що є вимірюваними та відображають зміну (характеристику невідповідності) об’єкта дослідження його бажаному станові, відповідно до критерію функціонування.
4. Формування векторів реалізації станів об’єкта, тобто фіксування конкретних значень ознак розпізнавання, що відображають всі можливі відповідно до критерію функціонування стани об’єкта.
5. Відповідно до технічних, фізичних та інших особливостей функціонування об’єкта вводяться його стани, що відповідають певним стратегіям переведення його в бажаний, відповідно до критерію функціонування.
6. Узагальнення та формалізація наборів характерних прикладів (класів розпізнавання) та створення, на їх основі, вирішального правила.
7. Реалізація процесу прийняття рішення у вигляді визначення належності поточних значень ознак об’єкта (екзаменаційний вектор реалізації) з метою оцінки поточного функціонального стану та виконання відповідної стратегії.
Вирішальне правило – це алгоритм або функція за котрою визначається належність до того чи іншого контейнера.
Контейнер – замкнена роздільна гіперповерхня, що описує (формалізує) реалізації класу розпізнавання.
Призначенням базового алгоритму навчання є створення на основі вхідного математичного опису вирішального правила у вигляді наборів параметрів контейнерів та правила, за котрим визначається належність(відповідність) ознак поточного стану об’єкта до існуючих можливих станів, після чого особі, що приймає рішення, видається рекомендація щодо того, в якому стані знаходиться об’єкт керування.
Вхідний математичний опис - це набір типових значень Ознак Розпізнавання об’єкта , що відповідають тому чи іншому правильному рішенню(стратегії), а отже правильно характеризують той чи інший функціональний стан об’єкта.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.