Компонування автомобіля МАЗ 5549 та визначення його повної маси, колісної формули й осьових навантажень. Тяговий розрахунок та визначення тягово-швидкісних властивостей автомобіля. Проектування основних функціональних елементів автомобіля, страница 15

a, b, h_д – координати центра мас.

 Z_τ – вертикальна реакція полотна дороги.

Вертикальні опорні реакції на передній Z_τ1 і задній Z_τ2 осях автомобіля:

                                                     

да G_a = Μ_а ·g – повна вага автомобіля, Н;

     Μ_а – повна маса автомобіля, кг;

      L – база автомобіля.

При гальмуванні стоянковим гальмом лише задніх коліс автомобіля гальмовий момент становить:

;

де α ≈ 9,1⁰ (ухил I6%) – кут ухилу, на якому повинен бути загальмований автомобіль.

Момент тертя M_тр, який необхідно створити в гальмовому механізмі, визначаємо відповідно до типу і схеми гальмівного механізму.

Р₁= Р₂=Р;     

де Р – привідні сили;

    R_б – робочий радіус гальмівного барабана (визначаємо із можливості розміщення барабана всередині обода колеса);

 a, b, h – геометричні розміри гальмівного барабана (a ≈ b ≈ 0,8R_в);

   μ = 0,3...0,35 – коефіцієнт тертя;

   β₁, β₂ – кути охоплення накладок гальмівних колодок (β =  80...140⁰);

            z_п.т. – число поверхонь тертя;

   r_ср – середній радіус гальмової колодки дискового гальмового механізму.

3.4.2 Гальмівний привід

Вибір та обґрунтування типу і конструкції гальмівного привода базується на дотриманні умови повного узгодження мінімального часу  і плавності спрацювання, необхідного розподілу гальмових сил за колесами автомобіля, зручності та легкості керування, довговічності  й простоти конструкції.

Для  забезпечення надійності роботи привода робочої гальмівної системи його конструкція повинна мати неменше від двох контурів. Стоянкова гальмівна система повинна мати конструкцію, яка дозволить використовувати її як запасну.

Після вибору та обґрунтування типу визначаємо конструкцію основних механізмів і пристроїв гальмівного привода (головного гальмового циліндра, колісних циліндрів, гальмового крана, гальмового циліндра або камери, пружинного енергоакумулятора та ін.). Потім знаходимо кінематичне u_k і силове  u_р передавальні числа:

,             

де S_{пед.роб} – робочий хід педалі або важеля гальма (S_{пед.роб} = 80...100 мм для вантажних автомобілів);

ΣS_к – сумарне переміщення кінців колодок у місці їх з'єднання з поршнями або кулачком (приймають S_к=3...6 мм).

Силове передавальне число гальмівного привода  u_р визначаємо виходячи з рівності тисків, які виникають від сили тиску повітря в магістралі   (при пневматичному приводі) і сил, які розтискають колодки гальмового механізму, зображеного на  рисунку 19.

При пневматичному гальмівному приводі силове передавальне число становить:

,                

де η_пр = 0,92...0,95 – ККД механічних елементів пневматичного гальмівного привода.                  

Зусилля   Р_пед , яке повинен прикладати водій до педалі автомобіля, МПа:

 

де    ΣΡ_τ – сумарна гальмова сила, яка діє на всі колеса автомобіля. При робочому гальмуванні   Р_пед < 100...150 Н, а при аварійному Р_пед < 500 Н.

      Для існуючих конструкцій силове передавальне число пневматичного гальмівного привода u_p=100…300, тиск в ресиверах P_пов = 0,6…0,75; P_пед<100МПа

Рисунок 17 – Схема пневматичного привода гальмівної системи

                                              СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Основенко М.Ю., Сахно В.П. Автомобілі: Навч. посібник. – К.:

НМК ВО, 1992. – 344 с.

2. Автомобили: Конструкция, конструирование и расчет. Трансмиссия
/А.И.Гришкевич, В.А.Вавуло, А.В.Карпов и др.; Под ред. А.И.Гришкевича. – Минск: Вышэйш. шк., 1985. – 240 с.

3. Автомобили: конструкция, конструирование и расчет.   Системы управления и ходовая часть /А.И.Гришкевич, Д.М.Ломако, В.П.Автушко и др.; Под ред. А.И.Гришкевича. – Минск: Вышэйш. шк., 1987. – 200 с.

4. Проектирование трансмиссий автомобилей: Справочник /Под общ. ред. А.И.Гришкевича. – М.: Машиностроение, 1984. – 272 с.

Шасси автомобилей: Атлас конструкций. – М.: Машиностроение,1977. – 108 с.

5. Литвинов А.С., Фаробин Я.Е. Автомобиль: Теория эксплуатационных свойств. – М.: Машиностроение, 1989. – 240 с.