Організаційні форми інноваційної діяльності. Інноваційні стратегії. Оцінка ефективності та ризику інновацій. Персональний менеджмент у сфері інноваційної діяльності. Правове регулювання інноваційної діяльності

Економіка і організація інноваційної діяльності

Модуль 2

Список тематичних критеріїв

№	Тематичний критерій	Кількість питань у тесті	Кількість питань у базі даних
5	Організаційні форми інноваційної діяльності	17	30
6	Інноваційні стратегії	14	20
7	Оцінка ефективності та ризику інновацій	17	25
8	Персональний менеджмент у сфері інноваційної діяльності	6	10
9	Правове регулювання інноваційної діяльності	6	10
Всього		60	95

Тематичний критерій: 5. Організаційні форми інноваційної

діяльності

Тестові питання

1. Назвіть форми малого інноваційного підприємництва (два варіанти відповіді):

а) венчурні фірми – ризикофірми;

б) альянси, консорціуми і спільні підприємства;

в) бізнес-інкубатори; нові фірми в рамках старих компаній.

2.  Характерними рисами створення нових фірм у рамках старих компаній як одної з форм малого інноваційного підприємства є:

а) нова фірма має самостійний баланс і фактично є самостійною, але не має статусу юридичної особи;

б) збитки від діяльності нової фірми приймає на себе стара компанія;

в) засновники нової фірми мають можливість придбати акції старої за пільговою ціною;

г) а, б, в.

3.  Венчурні фірми (ризикофірми)  створюються для:

а) страхування інноваційних проектів зі значним ризиком;

б) здійснення планового НТП;

в) реалізації інноваційних проектів із значним ризиком.

4.  Перерахуйте переваги венчурних фірм (дві правильні відповіді):

а) гнучкість,

б) здатність швидко пристосовуватися до нових вимог, що висуваються НТП.

в) великі масштаби діяльності;

г) широка номенклатура продукції.

5.  Назвіть відмінності українського ринку венчурного інвестування від зарубіжних ринків (дві правильні відповіді):

а)сфера вкладення венчурного капіталу - найпривабливішими сферамив Україні є будівніцтво, переробка сільгосппродукції, харчова промисловість, роздрібна торгівля, в той час, як на Заході і в США, це інвестиції в інновації;

б) практично немає стартових вкладень і вкладень в інновації, в Україні це переважно інвестиції в розвиток компаній; венчурними інвесторами можуть бути тільки юридичні особи;

в) приватні особи, пенсійні фонди, страхові компанії можуть вкладати кошти до венчурного фонду.

6. Форми   державних   інструментів,   шо   використовуються   для   стимулювання венчурного інвестування, можуть бути згруповані таким чином:

а) пряме надання капіталу венчурним фондам або малим підприємствам; фінансові пільги для інвестування до венчурних фондів або малих підприємств; правила, що визначають коло інвесторів, яким дозволяється вкладати кошти до венчурних фондів;

б) пряме надання капіталу венчурним фондам або малим підприємствам; фінансові пільги для інвестування до венчурних фондів або малих підприємств; державні гарантії за кредитами венчурним фондам або новим малим компаніям ;

в) податкові пільги або звільнення від оподаткування; державні гарантії за кредитами венчурним фондам або новим малим компаніям; гарантування вкладень в акціонерний капітал.

7. Під фірмою-інкубатором розуміють

а) сполучення підприємства з банківською установою для пільгового кредитування малих підприємств і виробництва нової продукції;

б) фірму, яка надає свої виробничі площі в оренду новій малій фірмі;

в) організацію, створювану місцевими органами влади або великими компаніями з метою вирощування нових компаній. 

8.  Головна перевага бізнес-інкубатора для починаючих підприємців:

а) пільгове кредитування;

б) пільгова оренда виробничих площ;

в) інкубатори надають їм «дах над головою» на пільгових умовах, за цінами нижчими від ринкових (принаймні, спочатку), а також консультаційні та інші послуги.

9.  Для повноцінної діяльності бізнес-інкубатор повинен мати (дві відповіді):

а)  необхідні приміщення; матеріально-технічну базу (офісна техніка, Інтернет, навчальні класи, конференц-зал, бібліотека);

б)  кваліфікований штат, а також консультантів і викладачів;

в) банківські установи, страхові установи.

10. Термін «життя» фірм-клієнтів в інкубаторі складає

А) 1 – 3 роки;

Б)  2 - 5 років;

В) 2 – 7 років.

11.   Існують фірми-інкубатори наступних типів:

а) безприбуткові і прибуткові;

б) безприбуткові; прибуткові і філії ВНЗ;

в) безприбуткові; прибуткові,  філії ВНЗ і державні.

12.  Потреба в бізнес-інкубуванні у світі зумовлена:

 а) соціально-економічною природою малого підприємництва (мала частина цих підприємств виживає);