Формування теориетичних основ конкурентоспроможністю продукції; розробка практичних методів адаптації та покращення рівня управління конкурентоспроможнісю продукції на підприємстві, страница 9

Інформація про стан ринку і виробництва товарів повинна використовуватись керівництвом підприємства для розробки стратегії і тактики діяльності підприємства, які направлені на створення максимально сприятливих економічних умов у порівнянні з підприємствами і товарами конкурентів.

1. 3 Схема управління конкурентоспроможністю продукції


.

Збір усіх даних, необхідних для аналізу конкурентів, на практиці майже завжди неможливий. Тому рекомендується використовувати схему досліджень, запропоновану
М. Портером [5] Ця схема полягає в зведенні інформації до чотирьох елементів, а саме:

-  цілі на майбутнє;

-  поточні стратегії;

-  уявлення конкурентів про самих себе;

-  можливість конкурентів.

Таким чином, управління конкурентоспроможністю продукції на першому етапі передбачає комплексне вивчення маркетингової середи у всій повноті її виробничих і ринкових зв’язків, внутрішніх і зовнішніх факторів функціонування і розвитку.

Після загального аналізу ситуації на ринку проводиться оцінка конкурентоспроможності положення конкретного товару на цільовому ринку. Оцінка конкурентоспроможності є важливим елементом системи управління конкурентоспроможністю продукції.

Змішаний метод суттєво підвищує точність оцінки конкурентоспроможності товару, але значно ускладнює процес оцінювання. Одним із методів оцінки є знаходження інтегрального індексу конкурентоспроможності товару. Після розрахунку інтегрального індексу  можна робити висновки щодо підвищення рівня конкурентоспроможності товару. Якщо Кінт >1, товар вважають конкурентоспроможнішим, якщо Кінт < 1 – поступається конкурентному, якщо Кінт  = 1 – перебуває з ним на одному рівні. Безумовно, мета виробника – це отримати інтегральний коефіцієнт, який би був більше чи дорівнював 1, цілеспрямовано збільшуючи індекс технічних параметрів та зменшуючи індекс економічних. Якщо ж порівняння здійснюється відносно еталона, конкурентоспроможнішим можна вважати товар, який відповідає вимогам споживачів на 100 %. Слід зазначити, що на практиці визначення конкурентоспроможності здійснюється з урахуванням особливостей оцінки певних показників конкурентоспроможності (галузевих, міжнародних тощо).

На основі висновку щодо конкурентоспроможності розробляються заходи підвищення рівня конкурентоспроможності досліджуваного товару. Управління конкурентоспроможністю здійснюється на етапах розробки товару, виробництва, збуту, післяпродажного обслуговування.

При цьому на етапі створення товару закладається характеристики якості, рівня сервісу, витрати, а відповідно і ціни, які в сукупності визначають можливість товару краще за товар-конкурент задовольняти потреби споживачів. На етапі виробництва ці складники конкурентоспроможності матеріалізуються, а на етапі післяпродажного обслуговування підтверджуються.

Таким чином, забезпечення конкурентоспроможності – це, перш за все, філософія управління усією системою в умовах ринку, яка орієнтує на вирішення наступних задач:

-  розуміння потреб поживача і тенденцій їх розвитку;

-  поведінка і можливості конкурентів;

-  знання стану і тенденцій розвитку ринку;

-  знання навколишньої середи і її тенденцій;

-  вміння створити такий товар, щоб споживач віддав перевагу йому ніж товару конкурента;

-  мистецтво створювати все це на довготривалій, розрахованій на перспективу основі.

Кінцевою ціллю усієї роботи підприємства є випуск продукції, яка повністю відповідала б потребам цільового ринку. Такий результат забезпечує комплексна система управління якістю і конкурентоспроможністю продукції на підприємстві, тому її розробка, впровадження і функціонування є основою для випуску високоякісної продукції на підприємстві.


Глава II Практична частина дослідження

Як вже попередньо згадувалось, конкурентоспроможність товару є більш суб’єктивним поняттям. Реально її можливо оцінити і контролювати лише за умови постійного оперативного аналізу усіх складових процесу управління конкурентоспроможністю. Слід також враховувати, що даний процес повинен бути циклічним і безперервним, попередньо отримана інформація слугує базою для розроблення стратегії і методів управління, після чого кожна наступна реакція споживачів на зміни повинна слугувати основою для подальшого підтримання управлінського процесу.