Формування теориетичних основ конкурентоспроможністю продукції; розробка практичних методів адаптації та покращення рівня управління конкурентоспроможнісю продукції на підприємстві, страница 2

Однак, конкурентоспроможною можна вважати однорідну продукцію з технічними параметрами і техніко-економічними показниками, що ідентичні аналогічним показникам проданого товару. Без дотримання такої умови вживання терміна «конкурентоспроможність» є суто умовним. [12] Конкурентоспроможність є необхідною характеристикою всіх елементів економічної системи, але для багатьох із них вона виявляється переважно тільки в конфліктних ситуаціях під час перерозподілу ринку. Тому розробляючи конкурентоспроможну продукцію треба брати до уваги всі ринкові чинники, використовувати досягнення сучасного маркетингу з вивчення наявного та прихованого (латентного) попиту. Найсуттєвішою базою для оцінювання конкурентоспроможності має бути дослідження потреб покупців, вимог ринку. Остаточний вибір покупця зумовлюється співвідношенням між перевагами, набутими внаслідок використання товару, і витратами на його придбання, тобто споживчою цінністю товару. Отже, конкурентоспроможність можна визначити як міру привабливості для споживача. Ця привабливість об’єктивно пов’язана рівнем задоволення сукупності різноманітних, інколи дуже суперечливих вимог, які залежать не тільки від виду продукції, але й від типу її споживача. Тому конкурентоспроможності властивий динамічний характер, що реагує на конкретний період часу, стан ринкової кон’юктури, етап життєвого циклу товарів. [7, С. 85]

З точки зору автора, сутність економічної категорії  «конкурентоспроможність товару»найбільш повно розкрита у працях С.С. Гаркавенко, тобто конкурентоспроможність товару являє собою сукупність якісних і вартісних характеристик товару, основною задачею яких є задоволення конкретної потреби споживача, тобто, здатність товару бути виділеним споживачем з-поміж аналогічних за своїми властивостями товарів, які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами.
[4,С. 210] Крім того, слід також враховувати, що для конкурентоспроможності споживчих товарів характерний ринковий успіх на конкретному ринку в умовах конкурентної боротьби за певний період часу. Це означає, що за своїми характеристиками такі товари здатні витримувати конкуренцію аналогів: функціональну (найбільш прийнятним способом задовольняти потребу користувачів і формувати у них нові потреби), предметну (бути кращими, виділятися важливими характеристиками споживчих властивостей) і видову (мати кращий дизайн тощо).

Не зважаючи на всю значущість питань управління конкурентоспроможністю товару для сучасної економіки країни, єдиного підходу до визначення даної категорії і механізму управління в цілому не запропоновано і досі.

З точки зору Г.Р. Сабецької управління конкурентоспроможністю являє собою «сукупність заходів, що здійснюються в процесі розробки, проектування, виробництва, просування, реалізації та післяпродажного обслуговування з метою створення її привабливості для кінцевого споживача та передбачає збалансований влив на економічні показники діяльності підприємства виходячи з критерію прибуток» [10, С. 29-33].

Група авторів Т.А. Бурцева, В.С. Сизов, О.А. Цень вважають, що забезпечення конкурентоспроможності – це передусім, філософія управління всією системою в умовах ринку, що орієнтується на вирішенні наступних задач:

1.  дослідження потреб споживачів та танденцій їх розвитку;

2.  дослідження поведінки та можливостей конкурентів;

3.  дослідження стану та тенденцій розвитку ринку;

4.  пізнання оточуючого середовища та його тенеденцій;

5.  навчитись створювати такий товар, щоб споживач віддав перевагу створеному товару, а не товару конкурента;

6.  орієнтувати реалізацію перерахованих завдань на довготриваллу перспективу.

Кінцевою метою всієї роботи підприємства є випуск продукції, яка повністю відповідала б вимогам цільового ринку. Такий результат забезпечує комплексна система управління якістю і конкурентоспроможністю продукції на підприємстві. [2, С. 45]