· функціональні, які визначають функції та сферу використання товару (продуктивність, конструктивні та інші особливості продукції);
· показники надійності- що характеризують здатність виробу виконувати певні функції чи зберігати певні властивості протягом конкретного терміну;
· технологічності (ресурсомістськість) – ступінь споживання паливно-енергетичних, матеріальних ресурсів, технологічна раціональність, новизна конструктивних елементів;
· ергономічності – характеризують ступінь урахування у виробі біологічних характеристик людини: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні показники;
· естетичності, що характеризують зовнішній вигляд (дизайн товару): відповідність певному стилю, раціональність форми та заріплених за виробом функцій, художність оформлення;
· економічні, які характеризують економічність використання чи споживання товару;
· патеннтно-правові, що характеризують рівень патентно-правової захищенності конструкцій і технологій на державному чи міждержавному рівнях;
· екологічності, що характеризують наявність і ступінь екодеструктивного впливу виробу на довкілля: концентрацію шкідливих домішок у виробі та викидах під час експлуатації виробу, здатність до повторного використання чи переробки, можливість утилізації;
· безпеки, які характеризують безпечність використання товару, наприклад, електрозахищенність, наявність захисної автоматики, теплозахищенність тощо. [6, С. 211]
.
В управлінні якістю продукції повинні бути задіяні всі економічні контрагенти, що взаємодіють у процесі виробництва товару і його просування на ринку до споживача. Вони складають ланцюжок якості (мал. 1.2).
Мал. 1.2 Ланцюжок і ланки якості
Відносини між показаними на схемі економічними контрагентами, а також між внутрішніми підрозділами товаровиробника (як, до речі, і між підрозділами інших контрагентів) можна представити як відносини постачальника і споживача (елементарні ланки ланцюжка якості). Нездатність задовольнити потреби споживача у будь-якій ланці може спричинити мультиплікаційний ефект погіршення якості і призвести до втрати конкурентоспроможності товару. [9, С. 941-966].
Управління якістю з цих позицій передбачає такі дії:
o визначення ланок, що складають ланцюжок якості;
o виявлення потреб (запитів) споживачів у кожній із ланок;
o представлення потреб споживачів у вигляді формалізованого комплексу вимог споживачів до показників якості товару;
o формулювання вимог до системи постачання, системи просування товару на ринок, системи обслуговування споживача з погляду дотримання і контролю за якістю;
o оцінка можливості сформувати ці системи відповідно до сформульованих вимог;
o формування системи управління якістю (аналіз, планування, організація, контроль) на всіх етапах виробництва і просування продукції на ринок, а також сервісного обслуговування.
Створення зовнішніх, суб’єктивних переваг товару забезпечується іміджем товару, який створюється за допомогою марочної політики, дизайну, упаковки і відповідних засобів просування товару.
Марка і марочна політика. Уявлення товару у якості марочного може підвищити його ціннісну значимість для споживача за рахунок пропонованого іміджу, закріпити асоціацію між стабільно високою якістю і оригінальною назвою, тим самим, роблячи даний товар унікальним і відмінним від інших.
Товарна марка – назва, термін, символ, дизайн, упаковка або їх комбінація, які застосовуються для ідентифікації товару та його виробника (продавця) і дозволяють відрізняти товар від інших. Відомі товарні марки дозволяють істотно підвищувати ціну на товари порівняно з аналогічними товарами за функціональними властивостями. Часто споживач віддає перевагу відомій товарній марці, обобливо якщо він не може розрізнити властивості і якість аналогічних товарів
Для ідентифікації різних товарних марок застосовують фірмові товарні знаки:
o фірмове ім’я: букву, слово, набір букв чи слів;
o фірмовий знак: символ, малюнок, відмітний колір або інше позначення;
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.