Обчислюючи останній інтеграл дворазовим інтегруванням частинами, ми одержуємо
.
Аналогічно для синус – перетворення цієї функції –
.
Перетворення Фур’є широко застосовується в прикладних методах математики. На його основі створене так зване операційне числення У даний час під операційним численням розуміється сукупність методів прикладного математичного аналізу, що дозволяють ощадливими і безпосередньо ведучими до мети засобами одержувати розв’язок лінійних диференціальних рівнянь та їх систем, а також різницевих і деяких типів інтегральних рівнянь.
Операційне числення знайшло широке застосування в теорії автоматичного регулювання, де з його допомогою виробляється аналіз перехідних і сталих процесів в автоматичних системах.
Сутність операційного методу полягає в наступному. Нехай задана деяка функція
f(t) дійсної перемінний t, причому така, що для неї існує перетворення Фур’є.
Використовуючи це перетворення, можна кожній перетворюваній по Фур’є. функції (у цьому випадку функція f (t) називається «оригіналом») поставити у відповідність функцію F (s) комплексної перемінний s (при цьому функція F (s) називається «зображенням» функції ). Перетворення Фур’є володіє рядом чудових властивостей. Наприклад, диференціюванню оригіналу f (t) по змінній tвідповідає операція множення зображення F(s) на комплексну змінну s, а інтегруванню оригіналу відповідає операція ділення F (s) на s. Таким чином, операції диференціювання й інтегрування оригіналу заміняються в просторі зображень оригіналу більш простими операціям алгебри – відповідно множенням і діленням зображення на s. Це дозволяє диференціальне рівняння, записане відносно шуканої функції f(t), замінити в просторі зображень на алгебраїчне рівняння щодо зображення F(s). Вирішивши це алгебраїчне рівняння і знайшовши F(s) ми одержимо зображення рішення вихідного диференціального рівняння. Для визначення самого рішення можна скористатися зворотним перетворенням Фур’є, що встановлює зв'язок між зображенням F(s) і йому відповідним оригіналом f(f):
У багатьох випадках при знаходженні зображення f (t) можна уникнути безпосереднього обчислення цього інтеграла, скориставшись таблицею відповідностей «оригінал — зображення», яка є в відповіній літературі.
Метод рішення звичайних диференціальних рівнянь за допомогою операційного числення зводиться, таким чином, до наступної схеми: до рівняння (або системи) відносно f(x) і початкових умов застосовуємо перетворення Фур’є; одержуємо алгебраїчне рівняння (або систему) відносно зобhаження F(s) ; розвязуємо це рівняння (або систему) і знаходимо F(s); виконуємо відносно знайденого зображення F(s) обернене перетворення і знаходимо f(t).
3.11. Спектральна функція
Покладемо Тоді
.
У силу (3.24) останній інтеграл є . Таким чином,
. (3.31)
З механічної точки зору функція при будь-якім значенні a описує деяке гармонійне коливання. Відповідно до цього інтегральне представлення (3.31) функції можна розуміти як представлення описуваного цією функцією руху у вигляді нескінченної неперервної системи незалежних коливань з різними частотами. Функція показує при цьому, з якою інтенсивністю відбуваються коливання, що відповідають різним значенням a. Неважко перевірити, що модуль є амплітуда коливання, що відповідає даному значенню a.
Функція називається спектральною функцією для вихідної функції .
Запитання для самоперевірки.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.