5. У чому полягає відмінність послідовної та паралельної індуктивної корекції?
6. Як вибираються параметри коректувального кола для корекції спотворень вершини імпульсу?
7. Як визначити параметри коректувального кола у випадку емітерної корекції?
2 Операційні підсилювачі
2.1 Основні показники операційних підсилювачів та вимоги до них
Операційний підсилювач (ОП) – це підсилювач, що виконується на базі диференціального підсилювача постійного струму і повинен відпоповідати таким вимогам:
– мати великий вхідний опір (ідеальний – );
– мати малий вихідний опір (ідеальний – 0);
– мати великий коефіцієнт підсилення ( в смузі підсилення – нуль – одиниці МГц);
– забезпечувати підсилення як з інверсією сигналу, так і без інверсії;
– мати малий дрейф нуля.
Перша вимога дозволяє підключати ОП до будь-якого кола, не порушуючи його роботи. Друга вимога гарантує виконання ОП його функцій без відносно до величини і характеру навантаження, куди передається сигнал. Четверта забезпечує охоплення ОП зворотним зв'язком будь-якого виду (додатний чи від'ємний).
При виконанні усіх вказаних умов передатна характеристика усієї системи з великою точністю відповідає передатній характеристиці кола зворотного зв'язку і практично не залежить від параметрів ОП
.
Сучасна промисловість випускає багато типів інтегральних ОП, які мають малі габарити і масу, відносно дешеві і доступні.
Статичні і динамічні властивості ОП характеризуються сукупністю електричних параметрів, серед яких можна виділити:
– коефіцієнт підсилення (диференціальний)
;
– напруга зміщення () – напруга, яку необхідно прикласти між входами ОП для отримання нуля на виході;
– середній вхідний струм () – середнє арифметичне значення вхідних струмів, що вимірюється при такий вхідній напрузі, коли вихідна напруга дорівнює нулю
;
– різниця вхідних струмів, що вимірюється, коли напруга на виході ОП дорівнює нулю
;
– температурний дрейф вхідного струму – коефіцієнт, що дорівнює відношенню максимальної зміни вхідного струму ОП до зміни температури, що викликає зміну струму ;
– вхідний опір – опір одного з входів ОП, у той час як другий закорочений (вхідний опір диференціальному сигналу, );
– вхідний опір синфазному сигналу – величина, що дорівнює відношенню прирощення синфазної вхідної напруги до прирощення середнього вхідного струму ();
– коефіцієнт послаблення синфазного сигналу
,
де – коефіцієнт підсилення синфазної складової сигналу;
– коефіцієнт впливу нестабільності джерела живлення () –відношення зміни напруги зміщення до зміни однієї з напруг живлення, що викликає це зміщення;
– вихідний опір ()
;
– частота одиничного підсилення () – частота, на якій модуль коефіцієнта підсилення ОП дорівнює 1;
– гранична частота () – максимальна частота синусоїдального сигналу, при якому зберігається гарантований ефективний діапазон синусоїдальної вхідної напруги ОП;
– максимальна швидкість наростання вихідної напруги () – найбільша швидкість зміни вихідної напруги при прикладанні до входу ОП імпульсу прямокутної форми і максимальної амплітуди;
– напруга шуму ОП – містить три некорельовані складові: – складова, що зумовлена тепловим шумом (білий шум), – складова, що зумовлена дифузією неосновних носіїв; – складова, що викликана поверхневими явищами у напівпровідниках.
.
Типові амплітудні характеристики ОП () та амплітудно–частотні характеристики ОП подані на рис.2.1 – 2.2.
ОП, не дивлячись на складну внутрішню структуру, може розглядатися як цільний елемент з гарантованими вхідними і вихідними параметрами. В багатьох випадках ОП можна замінити ідеалізованою моделлю, що має нескінченно великий коефіцієнт підсилення по напрузі у необмеженій смузі частот і нескінченно малі вхідні струми і напруги зміщення. На рис.2.3 наведена еквівалентна схема реального ОП для НЧ.
Рисунок 2.1 – Амплітудні характеристики операційного підсилювача
Рисунок 2.2 – Амплітудно–частотна характеристика операційного підсилювача
Рисунок 2.3 – Еквівалентна схема операційного підсилювача (макромодель)
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.