Правила вибору варіантів та правила виконання контрольної роботи з дисципліни "Обладнання підприємств молочної промисловості", страница 12

Витрати повітря на сушіння:

L = 1000 W / ( d2 – d1), кг/с

де W – кількість випареної вологи, кг/с;

      d2, d1 – кількість вологи в повітрі на кінець і початок сушіння, кг пари/ кг сух. повітря.

Витрати тепла на нагрівання повітря визначають за формулою:

Q = L (l1 – l0), кВт

де L – витрати повітря, кг/с;

     l1, l0 – питома кількість тепла в повітрі після і до калорифера, кДж / кг.

            Витрати пари визначаються за формулою:

D = Q / (i - Cкtк), кг/с

де Q – необхідна кількість тепла, кВт;

       і – ентальпія пари, кДж/ кг;

      Ск – теплоємність конденсату, кДж/кг К;

       tк – температура конденсату, оС.

Запитання для самоперевірки.

1.  Класифікація обладнання для одержання сухого молока.

2.  Конструкція і принцип дії контактних сушарок.

3.  Конструкція і принцип дії дискових розжилювальних сушарок.

4.  Конструкція і принцип дії форсунковиїх розжилювальних сушарок.

5.  Конструкція і принцип дії допоміжного обладнання.

6.  Як визначаються витрати тепла, пари.

7.  Конструкція і принцип дії сушарок для твердих молочних продуктів.

8.  Правила експлуатації сушильних агрегатів.

Тема 13. Обладнання для виробництва морозива.

Класифікація фризерів для виробництва морозива. Конструкція і принцип дії фризерів періодичної і непреривної дії.

            Технологічна, кінематична і аміачна схеми.

            Розрахунок витрат холоду.

            Обладнання для розфасування і упаковування морозива, принцип дії розфасувально – упаковоних автоматів.

            Ескімо – генератори карусельного типу.

            Обладнання для загортування морозива. Лінія розфасування морозива.

            Обладнання для виробництва вафель і вафельних стаканчиків.

            Основні вимоги безпечної експлуатації.

Практичне заняття. Визначення витрат холоду на фрезерування. Складання схем фризера (технологічна, кінематична,аміачна).

Методичні вказівки. Технологічний процес виробництва морозива складається із операцій:

підготовчі операції, зв‘язані з приготуванням суміші;

збивання і заморожування;

дозування морозива;

допоміжні операції по приготуванню і випіканню вафель;

загартування морозива.

Обладнанн, яке використовується в підготовчих операціях (пластинчаті пастерізаційно – охолоджувальні установки для суміші морозива, гомогенізатори, охолоджувачі, резервуари, насоси), вже вивчалися, тому їх необхідно повторити. Треба вивчити конструкцію і принцип дії фризерів періодичної дії, ескімо – генераторів карусельного типу, розфасувально – упаковувальних апаратів і обладнання для загартування морозива. Крім того, треба навчитися визначати витрати холоду на виготовлення морозива і знати конструкцію і принцип дії обладнання для виробництва вафель.

Витрати холоду в фризерах складаються із витрат холоду на охолодження 1 кг суміші до температури замерзання [Ссм (tсм - tз)], на охолодження морозива від температури замерзання до кінцевої температури [См (tз – tм)] і на замерзання води 335Gв.

Холод на компенсацію тепла, яке виділяється в процесі роботи мішалок і ножів, дорівнює 3600 Nηм.

Повні витрати холоду визначаються за формулою:

Q =

Gм [Cсм (tсм - tЗ) + См (tз – tм) + 335 Gв ] + 3600 Nηм

ηт

де Gм – маса морозива, кг/год;

     Cсм – теплоємність суміші морозива, кДж/ кг К;

      tсм – температура суміші, оС;

      tЗ – температура замерзання суміші, оС;

      См – теплоємність морозива, кДж/кг К;

      tм – температура морозива, оС;

      335 – витрати холоду на заморожування 1 кг води, кДж/кг;

      Gв – маса замороженої води в 1 кг морозива, кг;

      N – потужність, використана фризером, кВт;

      ηм – механічний ККД, враховуючий втрати енергії (ηм = 0,7-0,8);

      ηт – коефіцієнт, враховуючий втрати холоду (ηт  = 0,85-0,95).

Запитання для самоперевірки

1.  Призначення фризерів у виробництві морозива.

2.  Класифікація фризерів.

3.  Які методи охолодження використовуються у фризерах.

4.  Технологічна, аміачна системи охолодження фризера непреривної дії.

5.  Визначення витрат холоду.