На тлі невисокого рівня життя в країні, найбідніші прошарки дітей змалечку виявляються позбавленими мінімально необхідних життєвих благ – достатнього і різноманітного харчування, солодощів, розваг, а з роками – належної освіти, доступного житла, роботи.
Це призводить до низки негативних наслідків як для значної частини представників молодого покоління, так і для майбутнього країни в цілому – погіршення здоров'я населення, загрозливої демографічної ситуації, вимушеної міграції, маргіналізації суспільства, зростання злочинності тощо. І перехід від обговорення молодіжних проблем до їхнього практичного вирішення, про який сьогодні багато говорять українські політики, вже не просто на часі – він запізнюється, принаймні, на 15 років.
Незважаючи на певні зусилля органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій соціальне становище сільських дітей залишається складним.
Протягом останніх років в Україні спостерігається тенденція до зменшення сільського населення внаслідок природного скорочення населення і міграційної активності.
Незважаючи на те, що за останні два роки народжуваність дещо зросла, демографічна ситуація залишається кризовою (рис.1.1.).
Рис. 1.1. Динаміка народжуваності в Україні
На мінному демографічному полі втрачено лише за останні 5 років 546 шкіл (3,7%). Це пояснюється багатьма факторами, зокрема тим, що за цей же період кількість учнів в школах скоротилася на 360 тисяч (17%). Найбільше закрито шкіл у Полтавській, Чернігівській, Рівненській, Житомирській, Сумській, Вінницькій областях. За даними Держкомстату за цей період діти не народжувалися у майже 3-х тисячах сіл! Це велика національна біда! 587 шкіл перебувають в аварійному стані, 2560 потребують капітального ремонту. Найбільше - в Чернівецькій, Львівській, Одеській, Закарпатській областях.
В Україні збереглася тенденція до зменшення закладів соціально-культурної та побутової сфери села, що негативно впливає на можливість сільським дітям і молоді задовольнити свої культурні потреби і змістовно провести дозвілля. Так, у середньому лише на 5 сільських поселень, або на 2 тис. 600 жителів, припадає один об’єкт служби побуту. В цілому ж рівень побутового забезпечення сільського населення у 15–16 разів нижчий від міського, зате вартість послуг в 3–5 разів вища. 60% сільських поселень не мають відділень зв’язку, 77 — їдалень, 80% — спортивних споруд.
У 1990 році на селі було близько 21 тис. закладів культури клубного типу, в 2004 році цей сектор зменшився до майже 17 тис. Масових та універсальних бібліотек — відповідно з 18 до 15 тис. Бібліотечний фонд зменшився з 188 млн. до 148 млн. примірників.
Відсутність закладів культурно-дозвіллєвого спрямування в сільських населених пунктах створює ґрунт для поширення негативних проявів у поведінці сільської молоді. Викликає занепокоєння факт зростання протягом останніх п’яти років більш як у 2,3 раза кількості споживачів наркотиків з-поміж сільських жителів, тоді як по Україні в цілому кількість споживачів наркотиків зросла в 1,4 раза і у 2005 р. становила 24 159 осіб, серед них 787 – неповнолітні (3,26%). У минулому році, кожен четвертий підліток, який був доставлений до органів внутрішніх справ за різні види правопорушень і злочинів – мешканець сільської місцевості.
Для забезпечення навчання дітей 6-9 років за місцем їх проживання з 1 вересня 2006 року розпочинається апробація нового типу навчального закладу - „Школа-родина”. У першу чергу він розрахований на села, де зовсім мало дітей. На сьогодні на селі функціонує понад 8 тис. дошкільних навчальних закладів, де виховується 170 тис. дітей, але є дві головні причинизакриття дитячих садків на селі у попередні роки:
1)скорочення народжуваності: у 1991-2003 рр. кількість дітей скоротилася на 222,2 тис., або на 35,2 % (Додаток Б).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.