Таким чином, протягом історії в українському селі формувалася певна система виховання і навчання дітей, яка була адекватною умовам сільського життя, мала певний ритм, який узгоджувався з сільськогосподарською працею і природними умовами. Сільська місцевість, перш за все, - це крок до самостійного життя дитини, зумовлений на вихованні змалечку, навчанні до сільської праці, допомаганні родичам, сільське господарство, фермерство, працелюбство, та багать іншого. Зростаючи у селі, діти розуміють усю відповідальність за життя, соціальне становище, а також навчання у школі, вищих закладах, та працевлаштування. У селі діти більш віддалені від соціуму, тобто, вони не знають усі тонкощі комп’ютерної практики, спортивно-оздоровчих закладів, кружків розваг, бібліотек, морального та соціального розвитку. Багато дітей у селі надаються самі собі, тобто, вони змалечку залічуються до праці, допомоги старшим, самостійності, але, вони не знають що таке розваги, тому що у селі, як такового відпочинку у дітей не існує, немає спеціальних закладів для розвитку соціуму дітей в селі.
У сфері дозвілля діти, підлітки, юнаки та дівчата більш відкриті для впливу і впливу на них самих різних соціальних інститутів, що дозволяє з максимальною ефективністю впливати на їх моральний образ і світогляд. У процесі активного дозвіллєвого проведення часу відбувається зміцнення відчуття товариства, стимулювання трудової активності, вироблення життєвої позиції, научання нормам поведінки в суспільстві. Дозвілля може стати могутнім стимулом для розвитку особистості. У цьому укладені його прогресивні можливості. Але дозвілля може перетворити на силу, що калічить особистість, деформуючу свідомість і поведінку, призвести до обмеження духовного світу і навіть до таких проявів асоціальності, як пияцтво, наркоманія, проституція, злочинність.
Таким чином, особливої актуальності набуває питання про цілісну систему виховання в різних сферах діяльності - в сім'ї, в школі, в дозвільних установах.
У курсовій роботі було досліджено:
- рекреаційну діяльність дітей шкільного віку, що проживають в сільській місцевості в України.
- рекреаційні потреби дітей шкільного віку;
- програми циклів рекреаційної діяльності для дітей шкільного віку України;
- суб’єктів організації та створення програм рекреаційної діяльності дітей шкільного віку;
Одним із найбільш вагомих факторів впливу на збільшення фізичної активності дітей дошкільного віку є саме рухова рекреація. Суть цих занять визначає характер формування рухових функцій, диференційований підхід вправ, що сприяє покращенню показників порівняно з фізичними показниками здорових однолітків
Вивчення теоретичних основ дитячої рекреації надає нам можливість визначити наступні поняття:
- дитяча рекреація здійснюється за рахунок взаємодії її структурних елементів та врахування специфічних особливостей дитячої категорії відпочиваючих, що потребує дослідження специфічних особливостей даної категорії.
- звертаючи увагу на особливості психофізичного розвитку дітей і використання цього досвіду у організації рекреаційних послуг дозволяє максимально підвищити рекреаційний вплив і покращити рівень рекреаційних послуг за рахунок його змістовного наповнення.
- взаємодія усіх структурних елементів дитячої рекреації дозволяє повноцінно розвивати усі якості і сторони дитини, правильно і чітко стимулювати її розвиток, як особистості, здатну до самореалізації.
Отже, як ми бачимо взаємодія усіх структурних елементів дитячої рекреації дозволяє повноцінно розвивати усі якості і сторони дитини, правильно і чітко стимулювати її розвиток, як особистості, здатну до самореалізації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.