Принцип модульності в історії освіти. Порівняльна характеристика класно-урочної і модульної систем навчання, страница 8

Духовно-естетичний міні-модуль (Д-Е) (необов’язковий). Метою цього міні-модуля є гармонізація взаємовідносин особистості з навколишнім світом через переживання, творча й духовна рефлексія.

Отже, модуль – це закінчений блок інформації, який входять чітко визначені цілі навчання, банк інформації і методичні рекомендації для досягнення поставлених цілей. Модуль допомагає виділити їз змісту навчання особливо важливі елементи. Він являє собою достатньо самостійну, логічно завершену частину знань, відокремлену згідно зі специфікою дисципліни або омплексу дисциплін, вдносно автономну порцію навчального матеріау.

Висновки до І розділу

Вивчення літературних джерел дало змогу вирізнити вісім концептуально відмінних версій  модульного навчання. Можна вказати на два незаперечні факти щодо науково-інноваційного аналізу основних версій модульного навчання: по-перше, концептуально нова дидактична модель пройшла значну еволюцію від обгрунтування змістового модуля до багатовимірних модульних систем організації шкільної освіти і, по-друге, розвиток нових аспектів реалізації принципу модульності пов’язаний з розширенням завдань, змісту, структури, термінологічного і змістовного наповнення більш складних версій модульного навчання. Проте, тільки системні дидактичні моделі досягнули технологічного рівня апробації теоретичних підходів і схем.

Модульна технологія  в порівнянні з традиційною формою навчання, що застосовується  в старшій школі, має ряд переваг. Гнучкість (рухливість елементів структури проблемного модуля,  можливість диференціювання і індивідуалізації, інтеграції змісту навчання;  технологічна динамічність і взаємозамінність прийомів і методів навчання, системи контролю й оцінювання досягнень учнів; можливість прогнозування навчальної діяльності з урахуванням особливостей навчального матеріалу і специфіки конкретного колективу учнів).  Прозорість і динамічність структури, етапів технології при збереженні  наступності етапів технології,  її цілісності.

Простота концептуальна й організаційна для учнів і вчителя історії. Дозволяє досягати реальних результатів у рішенні завдань учителя, переносі оперативних знань, формуванні компетентності.

РОЗДІЛ ІІ

ОСОБЛИВОСТІ МОДУЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СТАРШИХ КЛАСАХ

2.1. Впровадження модульної технології у навчально-виховний процес з українсьуої мови у 10 класі.

Основна освітня мета і завдання шкільного курсу української мови в чинній програмі “Рідна мова” засвідчують, що сьогодні змінюється стратегія і тактика в навчанні. Нові підходи передбачають реалізацію трьох лінгводидактичних принципів: комунікативно-діяльнісного, культурологічного та проблемно-пошукового. Такі недоліки у навчанні як формалізм знань і невміння застосовувати їх на практиці не лише в нових, а навіть у частково змінених ситуаціях, є наслідком шкідливої практики, коли вчитель, спираючись на своє слово, а не на самостійну пізнавальну діяльність учнів, дає їм, по суті, готові знання. Навчання, що спирається не стільки на мислення, скільки на пам’ять учнів, не може задовольнити сучасних вимог життя і школи. Тому вчитель повинен шукати нові підходи щодо вивчення української мови.

В умовах модульно-розвивального навчання ситуація змінюється, оскільки пріоритет надається не навчальному матеріалу, а внутрішній різнозмістовій роботі обох учасників навчального процесу над актуалізацією, переосмисленням,збагаченням і поширенням окремих фрагментів соціально-культурного досвіду нації і людства, себто його конкретно-ситуативне та вчинкові подієве переживання на рівні значень, знань, умінь, норм, цінностей, психічних образів, смислів і само прийнятних психодуховних форм (віри, істини, добра, свободи, правди, краси тощо). Учень, рухаючись етапами інноваційного циклу, крок за кроком розширює самісне поле самовмотивованості, внутрішні горизонти пошукової активності і самоактивності, переходить від сприйняття, наслідування й освоєння до осмислення, рефлексування й самотворення себе спочатку як суб’єкта й особистості, а потім і як індивідуальності та універсуму. Причому все зазначене стає реальністю завдяки первинності еталонно опрацьованого в теорії і на практиці психолого-педагогічного змісту етапів цілісного модульно-розвивального мета процесу, що єдиний для педагога і школярів.