Методичні вказівки до курсового проекту за курсом «Проектування об’ємних гідроприводів», страница 9

В середньому положенні, розподільника Р1 на рис. 2.6, циліндр підключається по диференційній схемі і рідина з правої порожнини циліндра спрямовується в ліву, поршень рухається з максимальною швидкістю V₁ . При вмиканні електромагніту Е2 здійснюється перехід на швидкість V₂ , тому що рідина з

Рис. 2.3

Рис. 2.4

Рис. 2.5                                                                                         Рис. 2.6

правої порожнини циліндра спрямовується   на   злив.  Наступні  вмикання   електромагнітів  Е3  і  Е4  дозволяють перейти на швидкості V₃ і V₄ , що регулюються дроселями ДР1, ДР2. Реверс включається електромагнітом Е1 і при цьому виключається електромагнітом Е2. При відключених електромагнітах Е3 і Е4 поршень здійснює прискорений обернений хід із швидкістю V₅, а при послідовних вмиканнях цих електромагнітів переходить на швидкості V₆ і V₇, відмінні від V₃  і V₄  завдяки різницям площ поршня.

На підставі розглянутих прикладів можна побудувати схеми для реалізації більш складних циклів із перевмиканням швидкостей поршня.

2.4. Регулювання швидкості

Для регулювання швидкості робочих органів застосовують об'ємний або дросельний способи регулювання. Об'ємний спосіб регулювання потребує наявності дорогого регульованого насоса або гідромотора. Швидкість робочих органів регулюється зміною їхнього робочого об`єму.

Дросельне регулювання менше економічне, тому що надлишок робочої рідини зливається в бак, а її енергія перетворюється в теплоту, що сприяє нагріванню робочої рідини і всієї системи. Дроселювання скорочує термін служби робочої рідини, проте, простота пристроїв і зручність обслуговування забезпечують широке використання дросельного регулювання.

Застосовують три способи регулювання (рис. 2.7): дроселем ДР1, встановленим на вході в гідродвигун; або дроселем ДР2, встановленим на виході з гідродвигуна; або дроселем ДР3, встановленим паралельно гідродвигуну. При регулюванні по схемах із дроселем на вході і виході частина подачі насоса надходить у гідродвигун, а надлишок зливається в бак через захисний клапан КП, що працює як переливний. Потужність, споживана насосом, визначається налаштовуванням клапана КП і залишається постійною,  незалежною від навантаження на робочий орган.

При регулюванні дроселем ДР3, встановленим паралельно гідродвигуну, надлишок робочої рідини зливається в бак через дросель, і на виході з насоса встановлюється тиск, що відповідає навантаженню на робочий орган. Таким чином, потужність споживана насосом в цьому випадку, на відміну від двох вище розглянутих способів, пропорційна навантаженню і ця схема більш економічна.

Вада схеми з дроселем на вході - відсутність протитиснення, унаслідок чого важко одержати рівномірний рух і неможливість використання при від′ємних навантаженнях. Тому застосування такої схеми не рекомендується.

Схема з дроселем на виході дозволяє одержувати більш плавний рух, тому що працює з протитисненням. Вада схеми - ривки поршня спочатку руху після перерви в роботі (якщо робоча рідина витікає з порожнини); при паралельній установці дроселя гірше підтримується сталість швидкості при змінних і від′ємних навантаженнях.

Розглянуті способи дросельного регулювання не дозволяють підтримувати швидкість робочого органа постійною при змінних навантаженнях. Якщо до приводу подаються підвищені вимоги у відношенні стабільності швидкості, то замість дроселя необхідно застосувати регулятор потоку (рис. 2.8). Промисловість випускає регулятори потоку типу ПГ55-1, ПГ55-2, ПГ55-3, ПГ55-72 і ін.

Рис. 2.7                                                            Рис. 2.8

2.5. Захист від перевантаження і розвантаження насосів

При роботі гідравлічних приводів можливо підвищення тиску вище припустимого. Щоб захистити гідропривод від цього, застосовують захисні або переливні клапани (див. рис. 2.7), що виконують дві функції: захищають гідропривод від перевантаження і відводять надлишок робочої рідини в бак.