Методичні вказівки до курсового проекту за курсом «Проектування об’ємних гідроприводів», страница 6

При проектуванні необхідно враховувати таке:

1) схема повинна містити мінімальну кількість гідропристроїв;

2) гідролінії повинні мати найменшу довжину і мінімальне число розгалужень, що сприяє зниженню гідравлічних втрат і металоємності;

3) для захисту гідропривода від перевантажень повинні бути передбачені захисні гідроапарати, гідравлічні піднімальні приводи повинні бути устатковані гідрозамками, що забезпечують надійну фіксацію або плавне опускання вантажу при різкому падінні тиску;

4) для підтримки стабільного температурного режиму робочої рідини потрібно правильно вибрати розміри гідробака, а при необхідності передбачити теплообмінники;

5) коливання тиску при підключенні і відключенні виконавчих механізмів із великою витратою не повинні впливати на роботу схеми;

6) параметри гідроапаратів застосовуваних у гідросхемі повинні відповідати номінальній витраті і тиску в місцях їхньої установки;

7) добрі експлуатаційні властивості гідропривода полягають у рівномірності роботи гідродвигунів, у відсутності вібрації, гідравлічних ударів і шуму. Надійність і довговічність гідропривода залежить від чистоти робочої рідини, що забезпечується відповідною схемою її очищення.

При розробці гідросхеми притримуватися такого порядку:

1) скласти циклограму роботи приводів (на підставі загальної циклограми машини);

2) проаналізувати роботу приводів відповідно до циклограми, визначити необхідні переключення, виявити точки, у яких моменти переключення збігаються, а характер переключень однаковий або протилежний;

3) визначити характер команд, що є сигналами на переключення;

4) вибрати тип гідроапаратів, що відповідають характеру команд і характеру переключення;

5) визначити місця розташування регулюючої гідроапаратури;

6) забезпечити додаткові вимоги (перемикання швидкостей, блокування і т.п.);

7) скласти циклограму споживаних витрат;

8) вибрати схему насосної установки;

9) уточнити типорозміри, застосованих в схемі гідроапаратів;

10) визначити місця установки і вибір типів фільтрів, манометрів і інших допоміжних гідропристроїв;

11) оформити креслення гідросхеми.

2.2. Вказівки по розробці принципової гідросхеми

Розробка принципової гідросхеми, що працює в автоматичному режимі відповідно заданому циклу, базується на знанні роботи гідроапаратів, їхніх можливостей і особливостей, місця установки і засобів підключення, а також на умінні шляхом логічного аналізу встановити такі взаємозв'язки між елементами системи, що забезпечують необхідну послідовність руху робочих органів.

Цикл - визначена послідовність спрацьовування виконавчих і керуючих пристроїв дискретної системи, після виконання якої вони займають вихідне положення. Цикл розділяється на такти. Такт - інтервал часу в роботі дискретної системи, протягом якого не змінюються команди, що надходять на керування гідророзподільниками, а йде відпрацьовування команд, що утворилися безпосередньо після закінчення попереднього такту. У кожному такті можуть працювати один або декілька приводів. Команди наступного такту утворяться не раніш, ніж будуть виконані всі команди попереднього такту. Це досягається за допомогою датчиків стану, що контролюють спрацьовування виконавчих пристроїв, і логічних елементів, що забезпечують утворення необхідних по циклу команд тільки при наявності визначених комбінацій сигналів від датчиків стану. У якості датчиків стану використовуються гідророзподільники з механічним (шляховим) керуванням, реле тиску і клапани послідовності, реле витримки часу та інші. У одній системі можуть використовуватися різноманітні види керування.

Щоб побудувати принципову гідравлічну схему зображують виконавчі приводи в їхньому вихідному положенні відповідно до заданого циклу. Для безпосереднього керування приводами рекомендується використовувати гідророзподільники з двостороннім керуванням, для яких неприпустима одночасна подача керуючих сигналів на обидва входи («змагання» сигналів), тобто до подачі сигналу на один вхід він повинний бути знятий з іншого.