Методичні вказівки до курсового проекту за курсом «Проектування об’ємних гідроприводів», страница 5

Різноманітні варіанти з'єднання за допомогою зовнішніх півкілець показані на схемах 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15. У схемах 9, 10 кришка стягується болтами з фланцем, що упирається в два півкільця, вставлені в канавку гільзи. З'єднання 10 застосовують для тонкостінних алюмінієвих труб, замість канавки на гільзі виконаний бурт. У з'єднанні 11 півкільця замінені розтискуючим пружинним дротовим кільцем, що дозволяє зменшити товщину гільзи. У з'єднаннях 12 і 13 кришка притягується до гільзи накидною гайкою, що упирається в півкільця.      

Кріплення кришок у з'єднаннях 14 і 15 здійснюється за допомогою півкілець, що охоплюють виступи на гільзі і кришці. Півкільця утримуються обоймою, що у з'єднанні 14 фіксується пружинним розтискуючим кільцем, у з'єднанні 15 - гвинтами.

З'єднання кришок на внутрішніх півкільцях показані на схемах 16, 17. Ця конструкція так само дозволяє уникнути опрацювання гільзи по зовнішньому діаметрі.

З'єднання кришок стяжними шпильками, приведені на схемах 18, 19 - найбільше прості і технологічні, але вони збільшують габарити і металоємність циліндра.

З'єднання кришок із гільзою на штифтах зображене на схемі 20. У гільзі в зборі з кришкою свердлять по периметру отвори, у котрі зачавлюють циліндричні штифти, що мають у верхній частині отвори для з'єднання їх дротом.

1.4.3.   Кріплення поршня зі штоком

Схеми кріплення поршня зі штоком приведені в табл. 1.6. На схемах 1, 2, 3 і 4 поршень кріпиться за допомогою півкілець. На схемах 1 і 2 півкільця утримуються додатковими кільцями, що фіксуються розтискуючим кільцем або гвинтами. У з'єднанні на схемі 3 поршень збірний і середня частина його виконана у виді двох півкілець, виготовлених з протифрикційного матеріалу. З'єднання, показане на схемі 4, на відміну від попереднього, має одну проточку на поршні, а складові частини поршня скріплюються півкільцями, що охоплюють виступи.

На останніх двох схемах (5 і 6) поршень з'єднується зі штоком за допомогою гайки, що нагвинчується  на  різьбове закінчення штока. При цьому дуже важливо  надійно   зафіксувати гайку і виключити свавільне відгвинчування під дією вібраційних навантажень.

Таблиця 1.3                          Схеми основного циліндра               

Таблиця 1.4.                          Схеми допоміжного циліндра

Таблиця 1.5.                       Кріплення кришок гідроциліндра

Таблиця 1.6.                      Кріплення поршня гідроциліндра

Таблиця 1.7.                   Ущільнення поршня гідроциліндра

1.4.3. Ущільнення поршня з гільзою, варіанти якого приведені в табл.1.7.

На схемах 1, 2, 3 (відрізняються лише засобом кріплення манжетоутримувачів) зображені ущільнення суцільних поршнів манжетами, що фіксуються манжетоутримувачів.

На схемі 4 ущільнення поршня здійснюється за допомогою поршневих (металевих), а на схемі 5 - за допомогою гумових кілець.

У схемах 6 і 7 ущільнення здійснюється манжетами без манжетоутримувачів, при цьому ускладнюється складання поршня. У з'єднанні на схемі 7 поршень має антифрикційні наплавлення. У схемі 8 замість антифрикційного наплавлення застосовані півкільця з антифрикційного матеріалу, а для полегшення складання передбачений манжетоутримувачів. Для захисту кілець круглого перетину від вичавлення в зазор застосовуються захисні кільця у відповідності зі схемою 9. При великих швидкостях руху встановлюють резинофторопластові ущільнення (схема 15). На схемі 10 ущільнення поршня здійснюється шевронними манжетами. Варіанти ущільнення збірних поршнів приведені на схемах 11, 12, 13 і 14.

2.   РОЗРОБКА ПРИНЦИПОВОЇ ГІДРАВЛІЧНОЇ СХЕМИ

2.1. Загальні вимоги до принципової гідравлічної схеми привода

Принципова гідравлічна схема в сполученні з кінематичною, електричною і пневматичною визначає взаємозв'язок і послідовність роботи окремих механізмів у відповідності з заданим циклом і з урахуванням необхідних блокувань, регулювань і налаштувань і повинна забезпечувати економічність, високі експлуатаційні властивості, безпеку, надійність і довговічність гідравлічного привода.