Східнослов'янська економічна думка: eкономіка в духовно-моральному і соціокультурному вимірі. Російське економічне диво. Джерела та парадокси, страница 22

У 1912 році вводиться державний закон, що зобов'язує страхування робітників від нещасних випадків і від хвороб. Взагалі, страхування було введено ще у ХVIII ст., спочатку добровільне, потім було запроваджено і обов'язкове. Одним з перших було страхування майна від вогню, введене Катериною II в 1786 році 28 липня. Перше страхове товариство в Росії засноване в 1827 році, а перше акціонерне товариство зі страхування життя було засновано в 1835 році, і вже до 1889 року в Росії було близько 20 російських страхових підприємств і 3 іноземних; страхували від вогню, від нещасних випадків, транспорт, вантажі, цінності, поштові перекази, життя пасажирів, скло, худобу, від градобою, виноградники від філоксери, було навіть і перестрахування з 1896 року. Ощадні каси були засновані в Росії в 1841 році).

Що ж до соціального страхування, таке було встановлено вже в 1912 р. Існування робочих спілок було визнано законом у 1906 році. У Царській Росії можна було вдаватися і до страйків, тоді як в СРСР страйки були неможливі. На заводах, контрольованих Інспекцією Праці було зареєстровано 68 страйків у 1893 р., 118 – в 1896 р., 145 – в 1897 р., 189 – 1899 р. і 125 – в 1900 р.

За той час Імператорське соціальне законодавство було, безсумнівно, найбільш прогресивним у світі. Це змусило Тафта, тодішнього Президента США, за два роки до 1-ої Світової війни публічно заявити, у присутності кількох російських високопоставлених осіб: "Ваш Император создал такое совершенное рабочее законодательство, каким ни одно демократическое государство похвастаться не может" [58, С.544].

2.9 Народна освіта

Але цей період характеризувався не тільки небувалими темпами розвитку промисловості, залізничного транспорту, сільського господарства і фінансової сфери, а й розвитком науки, освіти, культури, соціальної сфери.

У царювання Імператора Миколи II народна освіта досягла незвичайного розвитку. Початкове навчання було безплатне за законом, а з 1908 р. воно стало обов'язковим. З цього року щорічно відкривалося близько 10 тис. шкіл. У 1913 р. число їх перевищило 130 тис. Анкетування, проведене вже за радянської влади в 1920 р. встановило, що 86% молоді від 12 до 16 років вміли писати і читати. Безсумнівно, що вони навчалися грамоті при дореволюційному режимі [10].

За кількістю жінок, які навчалися у вищих навчальних закладах, Росія займала в ХХ столітті перше місце в Європі, якщо не в усьому світі. У 1914 році діти робітників і селян становили до 40% учнів багатьох московських інститутів [58, С.558].

Слід також зазначити, що в той час, як в західних країнах, особливо в США і в Англії, плата за навчання у вищих навчальних закладах коливалася від 750 до 1.250 дол. на рік, в Росії студенти платили від 50 до 150 руб. на рік, тобто від 25 до 75 дол. на рік. При цьому незаможні студенти дуже часто звільнялися від будь-якої плати за навчання [58, С.558]. За даними 1900 року в Московському університеті з 4000 студентів 50% було звільнено від плати за навчання за неспроможність і, крім того, 25% отримували стипендію [58, С.490-491].

Витрати на народну освіту в 1894 році по всіх відомствах склали близько 40 млн крб (тільки один бюджет Міністерства народної освіти – 25,2 млн крб), а ті ж витрати в 1914 році – близько 300 млн крб (бюджет – близько 40 млн крб), державне асигнування на народну освіту за одним лише Міністерством народної освіти з 1894 по 1914 р. збільшилося на 628% [58, С.557].

При цьому учнів у 1894 році у середніх навчальних закладах 224 179 осіб, в університетах – 13944, у нижчих учбових закладах (крім Середньої Азії) – 3275362 осіб; в 1914 році в середніх навчальних закладах – 733387 учня, в університетах – 39027, у нижчих навчальних закладах (крім Середньої Азії) – 6416247 осіб; відповідно відсотки збільшення 227, 180, 96%. При цьому в число кількості учнів 1912-1914 років не включені ще учні всіх спеціальних навчальних закладів, починаючи від вищих технічних і закінчуючи школами мов, а також приватних і іновірських шкіл, із загальним числом учнів на 1912 рік близько мільйона [10].