Східнослов'янська економічна думка: eкономіка в духовно-моральному і соціокультурному вимірі. Російське економічне диво. Джерела та парадокси, страница 2

Вражає те, що більшість респондентів вважають, що корупція є виправданою у більшості ситуацій для вирішення різних питань (52%). Тобто, корупцію розглядають як звичайний спосіб виживання та діяльності в Україні. Це свідчить про критичні зміни в суспільній свідомості. Таким чином, фактор моралі, чесності став забутим фактором економіки і в економічній теорії, і на практиці.

Керуючись чужими моделями розвитку, Україні зайшла в глухий кут. І українські, і російські реформатори порушили закон необхідності цивілізаційної (соціокультурної) ідентичності розвитку соціально-економічних систем, в тому числі економічного розвитку та закон відповідності економічних перетворень моральним принципам, сформованим в певній цивілізації, тобто для нашої цивілізації принципам християнської моралі. Щоб подолати кризу, України і Росії необхідно розробити свій шлях соціально-економічного розвитку, що відображає особливості культури, історії наших народів. Шлях, який базується на духовно-моральному відродженні і баченні цілей економіки не тільки в матеріальному, але, перш за все, в соціальному, гуманному, духовно-моральному вимірі.

Саме тому зараз дуже актуальним стає питання вивчення історичної спадщини східнослов'янської філософсько-економічної думки, яка відображала соціокультурну і цивілізаційну специфіку господарського розвитку Росії і України. Країн, які нерозривно пов'язані минулим і сьогоденням, історією та культурою, країн, які утворюють, за М. Данилевським, один культурно-історичний тип – східнослов'янський тип і основу однієї цивілізації – православної цивілізації.

2 Особливості східнослов’янської економічної думки (соціокультурний вимір)

Світогляд вчених, сформований в лоні православної цивілізації, здійснив значний вплив і на бачення сенсу, цілей і завдань економіки, виділення тих чинників, які визначають розвиток соціально-економічної системи. Ці нематеріальні чинники вчені називали іноді по-різному, але серед них завжди були присутні духовно-моральні характеристики особистості і народу, особливості культури та психології, освіта та освіченість. Деякі вчені більшою мірою підкреслювали їх домінантне значення, як наприклад С.М. Булгаков, Д.І. Піхно, І.І. Янжул, інші меншою, але незмінно те, що важливість їх була незаперечна.

Представник київського напрямку російської школи економічної думки О.Д. Білімович, критикуючи вчення К. Маркса, відзначав, що суспільне і в т.ч. господарське життя, знаходиться під впливом не тільки матеріальних, а й нематеріальних факторів: релігійних, національних почуттів, політичних прагнень, бажань і волі людей, їх розумової творчості. Господарське життя, за думкою О.Д. Білімович, не тільки матеріальне, але й духовне, психологічне [100].

Це ж відзначав і Н.П. Гіляров-Платонов. Він вважав, що з учень сучасних йому західних економістів, в тому числі Маркса, Лассаля, Мейєра упущені суттєві моменти, а саме те, що основою матеріального виробництва є духовне життя, «психічний» елемент [87, С.213].

Професор Київського університету Д. І. Піхно, також представник київського напрямку російської школи економічної думки, стверджував, що до продуктивних сил, поряд з природою, працею і капіталом, відносяться ще й культурно-історичні сили народу. «Производительность трех основных факторов – природы, труда и капитала – оказывается весьма различной в зависимости от культурно-исторических условий народного хозяйства или, говоря иначе, от культурно-исторических сил народа. Народ, живя исторической жизнью, не только накапливает вещественные капиталы, но и создает духовные блага и силы, переходящие из поколения в поколение. Эти силы окружают человека от колыбели до могилы, они составляют историческую почву народного хозяйства, поддерживают и укрепляют его или действуют отрицательно. Влияние их не может быть оценено с точностью, но его необходимо иметь в виду. Важнейшие из этих сил, постоянно воздействующих на хозяйственную деятельность как отдельных лиц, так и всего народа, следующие: нравы и обычаи, мораль, образованность, энергия, дух предприимчивости, законодательство, государственный и общественный строй жизни» [66, С.67-68].