Східнослов'янська економічна думка: eкономіка в духовно-моральному і соціокультурному вимірі. Російське економічне диво. Джерела та парадокси, страница 15

Висока смертність, як не парадоксально, пояснювалася високою народжуваністю, бо переважна кількість смертей в той час у будь-якій країні припадало на дитинство. Наприклад, в 1908 - 1910 роках кількість померлих до 5 років становила 60% усіх померлих російських людей. Для всіх інших груп населення (від 20 років і вище), рівень смертності був значно нижче, ніж у США і західноєвропейських країнах. Набагато більшим, ніж у цих країнах, у Росії було число довгожителів і людей, які досягли похилого віку [77, С.592-593].

Високі темпи народжуваності, зниження смертності, незначна кількість емігрантів зумовили безперервне збільшення природного приросту народонаселення Росії. У 1913 році він був у півтора рази вище, ніж у 17 інших держав Європи. Природний приріст населення в Росії склав 16,8%, притому, що в США – 11,8%, в Канаді – 15,5%, в Німеччині – 12,4%, у Великобританії – 9,9%, у Швейцарії – 8,8%, у Франції – 1,5% [58]. Якщо в більшості провідних європейських держав природний приріст падав, то в Росії він збільшувався. Частка Росії в світовому населенні в 1900 році подвоїлася в порівнянні з 1800 роком і досягла 10% [77, С.595].

2.2 Промисловість і економіка

Зростання промислового виробництва спостерігається в Російській імперії вже з початку ХІХ століття. В 1815-1861 роках кількість фабрик і заводів Росії збільшилася в три з половиною рази, а число робітників – у три рази. За 1860 - 1880 роки продукція промисловості збільшилася в 2,5 рази [67, С.485].

Проте справжній ривок у розвитку російської промисловості стався в 1880-1910 роки, характеризуючись гігантськими темпами зростання промисловості і корінними якісними змінами в техніці і технології. За період 1880-1910 рр. темп приросту промислового виробництва склав у середньому більше 9% на рік. [58, С.533]. Випереджаючи західні країни за темпами економічного зростання, Росія разом з тим за обсягом промислового виробництва ще відставала від США, Великобританії, Німеччини і Франції, посідаючи п'яте місце у світі. Але, фахівці, ґрунтуючись на аналізі промислових потужностей Росії і середньорічних темпах зростання продукції, передбачали вихід Росії до 1930-х років на один з передових рубежів світового господарського розвитку [67, С.488].

За період з 1894-1904 рр. виробництво чавуну в Росії зросло в 3 рази. Франція зробила такий ривок за 28 років, США за 23 роки, Німеччина – за 12 років. За двадцять років протяжність залізниць зросла на 150%, видобуток нафти на 100%, вугілля – на 430%, залізної руди – на 140%, цукру – на 400%. Збір бавовни збільшився в 4 рази, виробництво бавовняних тканин – в 2 рази, продуктивність праці в промисловості – в 4 рази. Світова економічна криза 1911-1912 рр. майже не вплинула на Росію [10].

У кінці ХІХ – початку ХХ століття здійснювалося докорінне технічне переозброєння промисловості. Частка виробничого накопичення становила 15-20% національного доходу, що було вище, ніж у США.

Тільки за 1885-1913 роки великі акціонерні підприємства збільшили свої фонди в 11,1 рази, хоча дрібні і середні підприємства зростали значно повільніше. Середнє зростання виробничих фондів становив за 1885-1913 роки 596%, або 7,2% на рік, тобто вище, ніж у США за той же період [67, С.485].

Механізація виробництва проходила прискореними темпами. Якщо в 1860 році було впроваджено машин на 16,5 млн крб, то в 1870 році вже на 65 млн крб, а в 1913 році на 340 млн крб. У 1860 році на виробництві працювало механічного устаткування на 100 млн крб, в 1870 році на 350 млн крб, в 1913 році майже на 2 млрд. крб, тобто щорічно оновлювалося близько п'ятої частини технічного парку машин [67, С.486].

Темпи зростання виробництва засобів виробництва на приватних російських підприємствах були в два рази вище темпів зростання легкої та харчової промисловості. У результаті питома вага виробництва засобів виробництва досягла 43% усієї промислової продукції, 63% обладнання та засобів виробництва, необхідних в промисловості, виготовлялися всередині країни, і лише незначно більше за третину ввозилося з-за кордону [67, С.486].