Детермінізм і категорії обумовленості буття, страница 7

Необхідність і свобода. Пізнання причин окремих явищ спрямоване на розкриття сутності, але ж вичерпного знання причин неможливо досягти. Ще важче осягати буття можливого, прогнозувати ЩО буде. Існує відстань між ладом (Космосом) і стихією (невпорядкованістю) світу; між необхідним і випадковим; між цілим і частковим; між формою і змістом; між загальним і одиничним, між явищем і сутністю, можливим і дійсним (це також і сіра вірогідності здійснення потенціальних можливостей людини). Отже момент свободи в Універсумі досить складний і значний, що не лише забезпечує, але й вимагає свободи вибору людини, усвідомлення можливостей і цінності свободи. Категорії вибору надають виразу буттю з боку питання “навіщо воно?”. Але не можна вважати свободу чимось довільним або й свавільним (своя воля – що хочу, те й роблю). Свобода не абсолютна, вона момент необхідного (богиня Ананке у еллінів), навіть на рівні волі. Свобода волі немислима поза свободою вибору. Людська свобода – це діяльність у відповідності з мірою усвідомлення необхідного. Хто хоче бути вільним (незалежним) від голоду, має свідомо діяти в межах необхідності отримання урожаю, включаючи примхи погоди. Дії людини вплетені в тканини необхідних процесів, але їх ефективність залежить від суб’єктивних зусиль як вияву свободи. Але навряд люди створять товариство для допомоги сонячним затемненням.

Отже, детермінація, як бачимо, набагато ширше поняття, ніж каузальність. Це такий зв’язок, у якому одне явище викликає до буття або суттєво змінює якість буття іншого, перетворюючи й себе самого.

12.3.  Закони розвитку і взаємодії.

Поняття закону. Закон – інваріантне, стійке, ідентичне, “надійне”у явищі чи міжявищами. Стійкий, повторюваний, об’єктивно існуючий, суттєвий і необхідний загальний зв’язок у явищі чи між різними явищами. Гегель казав про спокійне, “тихе” у явищі. Філософія має справу з найзагальнішими законами буття. Кожна пара категорій діалектики – особлива модальність найзагальніших зв’язків всього буття світу. загальні всьому закони буття (добірніше в кінці лекції та в інших темах розглянуті).

Логічна форма закону – судження. Онтологічна форма закону – суттєве, жорстко детерміноване відношення. Гносеологічна форма закону – поняття про залежність, мета науки.