Детермінізм і категорії обумовленості буття, страница 11

Закон чудово описує структурну невичерпність універсуму. Він є джерелом розмаїтості світу. Він є показником: невичерпності явищ універсуму, послідовності і спрямованості становлення і розвитку, його нелінійного характеру, самої можливості свободи, багато-якісності будь-якої речі, явища чи процесу (у тому числі творчості; дійсно, жодне визначення творчості неможливе поза цим законом). Він же – чи не найглибший чинник обумовленості. Він же задає мірило (масштаб) порівнянь.

Закон синтезу(“заперечення заперечення”) в процесі розвитку: показує взаємозв’язок послідовних етапів розгортання певних явищ. Особливу увагу звертають на обумовленість спадковості між тим, чим була певна якість і чим вона стала та може стати. Збереження при перетвореннях. У кожному утверджені є й момент самозаперечення, який і є головною умовою розвитку, а не просто руху. Єдність моментів рухомості й стабільності в активності універсуму. Змінюючись успадковується, успадковуючись змінюється. Утримання змісту попередніх стадій і етапів розвитку. Розвивається одне й те ж і завжди інше (не те саме). Те зберігається не в тому, те змінюється у тому. Циклічність: те не те на різних стадіях. (наче б то повторюється, але на вищому рівні буття). Спіраль – образ поступальності незамкнутих циклів при якісних змінах. Бувають і відносно замкнуті цикли.

Справді, куди дівається те, що було? Адже ми завжди пам’ятаємо, що з нічого - нічого не буває, що ніщо нікуди не дівається. Не буває абсолютного знищення (даремне заперечення). В перетвореннях “знімається” те, що було. Категорія “зняття” – вузлове поняття закону синтезу, яке характеризує певне збереження, успадкування попередніх станів при запереченні, тобто заперечення самого заперечення. Закон указує на характер розвитку: поступальність, повторюваність, циклічність, зняття.

Закон тріадичний: теза + антитеза = синтез. Це лише чиста форма циклу, бо далі цикли можуть повторюватися довго. +  +  – .

Первісне суспільство перетворилось у цивілізацію (стародавню, середньовічну, капіталістичну). Що далі? Ніхто їх не заперечував: вони внутрішньо заперечувались, знімаючись у наступних незворотністю часу, маючи ретроспективні сили в них.

Психологія юнацтва схильна до зовнішнього (даремного) заперечення: ізоляціонізм, максималізм, незацікавленість складними заняттями і складнощами життя (легковажне спрощення і ускладнення простого), нігілізм.