Гра як метод навчання, види ігор. Класифiкацiя дитячих iгор

План-змiст

Вступ

I   Гра як метод навчання, види ігор

II  Класифiкацiя дитячих iгор

1. Гра — засiб всебiчного розвитку дитини

2. Iграшка

3. Умови для iгри у дитячому садку

4. Гра — це "чарівна скринька"

5. Роль гри, як ведучої діяльності дошкільника

III Практична частина

IV Висновки

V  Лiтература

Додатки

Вступ

Гра — основний вид дiяльностi дошкiльникiв. В розвитку дитини величезна роль надається грi. Фiлософи, iсторики, етнографи, психологи педагоги вивчають походження гри, її мiсце в життi дитини, можливостi ефективного використання iгор для вирiшення виховних задач. Гра обумовлена поперед всього обставинами соцiального життя дитини, засвоєння єю досвiду старших поколiнь.

Для дiтей дошкiльного вiку iгри мають виключне значення: гра для них — навчання, праця, форма виховання. I саме головне гра для них — засiб пiзнання оточуючого.

Дитина живе у суспiльствi. Вже з перших мiсяцiв життя вона прагне спiлкування з оточуючими, поступово оволодiвє мовою — могучим засобом спiлкування. Дитина хоче бути активною в життi дорослих, але це бажання ще не вiдповiдає її можливостям. В грi, наслiдуючи дii старших вона своєрiдним шляхом приєднується до навколишнього життя.

Тривале спостереження за iграми, вивчення їх змiсту у дiтей рiзних народiв та на рiзноманiтних iсторичних етапах суспiльного розвитку дозволяє зробити висновки про те, що основним джерелом є соцiальне життя людей, умови, в яких живе дитина, ii родина.

Iгрова дiяльнiсть дiтей давно використовується у целях виховання.

В дошкiльнiй педагогицi гра розглядається з рiзних бокiв:

по-перше, як засiб виховничо-освiтницької роботи, дозволяючий дати дiтям певнi знання, вмiння, виховати ранiше намiченi якостi та здiбностi;

по-друге, як форма органiзацii життя та дiяльностi дiтей-дошкiльникiв, коли у вiльно вибраній грi, керованій вихователем, створюються граючi дитячi колективи, складаються помiж дiтьми певнi вiдношення, особистi сiмпатiї та антипатії, суспiльнi та особистi iнтереси.

Життя дiтей дошкiльного вiку та їх дiяльнiсть може бути ефективнiше всього органiзована у формі гри, яка дозволяє задовольнити основнi прагнення дiтей.

Об’єкт дослідження – розвиток творчого потенціалу дошкільнят.

Предмет дослідження – педагогічні умови розвитку творчого потенціалу дітей за допомогою ігор.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов і специфіки розвитку творчої активності учнів у процесі навчання їх за допомогою ігор.

Гіпотеза: творчий потенціал особистості значно легше та краще розвивається при використанні в навчанні ігор.

Гра як метод навчання, види ігор

Якщо ми хочемо, щоб дитина щось засвоїла, то потрібно це втілити в діяльність самої дитини

Венгер.

Дитяче мислення має свої характерні риси. Одна з них – феномен центрації: дитина бачить навколишній світ тільки з тієї позиції, в якій вона стоїть. Є тільки два види діяльності, які мають вплив на процеси розвитку дитини: різноманітні форми праці та гра в її самих різноманітних формах. В грі дитина весь час “обертається”, змінює свою позицію. Одні й ті ж предмети постають перед нею з різних боків. Інакше кажучи, гра послуговує децентрації дітей, що сприяє становленню у них логічного мислення.

Гра розвиває психологічну гнучкість, розкутість, комунікабельність, емоційно-вольовий вплив. Дитина має в грі право на помилку. Вона ж є засобом розвитку дитячої уяви, розвиває пізнавальні здібності, емоційний бік особистості, збагачує словниковий запас. Гра – іскра, що запалює вогник допитливості, зацікавленості і вимагає концентрації уваги учнів, напруження їх сил. Вона має здатність організувати життя дітей, наповнити його змістом. Поширена спеціальна “ігрова терапія” для лікування психічних захворювань. Потрібно, щоб гра захоплювала малюка, давала йому здорову і цікаву “їжу” для розуму, і в той же час достатньо складну. Ігри – одне з найсильніших виховних засобів в руках суспільства. Саме в грі проявляються і розвиваються різні сторони дитячої особистості, задовольняється багато інтелектуальних та емоційних потреб, складається характер. Б.П.Нікітін ставить перед батьками риторичне питання: “Ви думаєте, що купляєте просто іграшку?”, і сам же ж і відповідає: “Ні, ви проектуєте при цьому особистість”, адже іграшки та багато ігор так чи інакше, але завжди – в доступній, цікавій формі моделюють саме життя.

Одні дослідники розглядають гру як прояв уяви чи фантазії, інші зв’язують її з розвитком мислення. Можна, звичайно, розкласти будь-яку діяльність, в тому числі і гру, на суму окремих здібностей: сприйняття + пам’ять+мислення+уява; можливо, можна навіть визначити питому вагу кожного з цих процесів на різних етапах розвитку тієї чи іншої форми гри. Але тоді зовсім втрачається  якісна своєрідність гри як особливої діяльності дитини.