Ролi виконуються за допомогою iгрових дiй. Лiкарь "слухас хворого", робить йому "укол", дас вказiвки щодо режиму. Капiтан дивиться у подзорну трубу, дас команди щодо змiни курсу судна. Iгровi дii можуть зображувати тi чи iншi реальнi, практичнi дii людей (годування, вимiр температури та iнш.), а можуть бути словесними (поради хворому, зауваження i настави дитинi, команди та iнш.)
В одинарнiй грi всi обиграння сюжету складаються з iгрових дiй однiсi дитини, у груповiй грi — iз iгрових дiй всiх ii учасникiв.
В iгрових дiях використовусться iгровий матерiал. Це — iграшки та iншi предмети, за допомогою яких дитина обигрює роль. Головна особливiсть iгрового матерiалу полягас у тому, що предмети використовуються в грi, як правило, не у свосму значеннi, а як заступники iнших, справжнiх предметiв. Ми вже бачили, як у ранньому вiцi вперше з'являсться iгрове використання предметiв — з нього i починасться розвиток гри.
Хоча гра припускас достатньо вiльне використання iгрового матерiалу, предмети-замiсники зовсiм не обов'язково повиннi бути схожими на тi справжнi предмети, якi iми зображуються. Вибiр цього матерiалу мас велике значення. По-перше, певнi iграшки, особливо якщо вони представляють собой тематичний набор ("Доктор Айболит", "Парикмахерська"), можуть натинати дiтей на виконання вiдповiдноi ролi, вибiр теми та визначення сюжету гри. По-друге, iгровий матерiал повинен обов'язково давати дiтям можливiсть виконання з ним iгрових дiй. Коли дiтям пропонували пограти в гру, де цiлий сiрник повинен був зображувати матiр-ведмедицю, половинка сiрника — ii сина Мiшутку, а сiрниковий коробок — його лiжко, вони з радiстю погоджувались. Але коли запропонували зробити Мiшуткою коробок, а лiжком — сiрник, це визвало заперечення: "Так не бувас".
Коли грають разом двоє чи бiльш дiтей, вони вступають помiж собою у рольовi вiдношення, якi визначаються ролями i висловлюються в iгрових дiях, звернених один до iншого. "Дочка" просить "маму" дати iй цукерку, а "мама" пропонус спочатку вимити руки або говорить, що iй неможна iсти багато солодкого.
Крiм ролевих вiдношень, у зумiснiй грi проявлюються реальнi вiдношення мiж iграючими дiтьми. Вони договорюються мiж собою про те, у що будуть грати, розподiляють мiж слблю ролi, iгровий матерiал, обговорюють (частiше всього не ранiше, а пiд час гри) тi чи iншi боки сюжету, нерiдко роблять один одному зауваження ("Лiкарь так не говорить…"). Iнодi реальнi вiдношення приводять до конфлiкту — дiти не можуть домовитися помiж собою i спiльна гра ропадасться.
Розвиток гри. Молодшi дошкiльники грають, як правило, поодинцi. Вони ще не вмiють домовлятися помiж собою, розподiляти ролi, iгровий матерiал. Теми iх iгор звичайно беруться iз вражень власного життя, iз безпосереднього оточення. Це — "дочки-матерi", "дитячий садок", "лiкування". Сюжети iгор одноманiтнi. Це частiше всього багаторазове повторення одних i тих же iгрових дiй.
Люся розташувала меблi, посадила за стiл ляльок, потiм вiдiшла до столу, на котрому були кубики, i стала пересувати кубики з одного великого ведерка до iншого. Так продовжусться до кiнця гри. В цей час Оля, повернувшись спиною до Люсi, розташовус кубики по тарiлочкам. Тарiлки стоять стопками. Вона бере з розташованого бiля неi ведерка один кубик, кладе його у тарiлочку, знимас ii iз стопки i ставить на пустий стул, стоящий поряд. Потiм бере слiдуючий кубик i т.д., поки бiльше 40 тарiлочок не було розставлено таким чином. Потiм вона також методично почала по черзi брати кубики з кожноi тарiлочки i класти iх у вiдро, а тарiлочки ставити знову стопками. Коли закiнчила, почала знову все з початку. Iгра ця продовжувалася 1 годину 20 хвилин. Нi та, анi iнша дiвчинка за весь час гри анi разу не звернулися одна до одноi, а також не зважали нiякоi уваги на ляльок. На питання експериментатора: "У що ви грастесь?" — Люся тим паче вiдповiла: "В дитячий садок".
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.