Виконавська майстерність Нейгауза вражає. Кожен твір він не тільки пропускає через свою душу, а й осмислює інтелектуально. Нейгауз не мислить музики без історичного, філософського, культурного, музичного та естетичного контексту. Саме це надає таку змістовність його фортепіанної гри. Проникнення в задум композитора, прагнення висловити саму суть музики - і в той же час натхненний порив, властивий піаністу, і легкий флер імпровізаційності - все це створює неповторну гру Нейгауза, тонку, інтелектуальну, і в той же час емоційну, пристрасну, виникає «тут і зараз».
Нейгауз був не тільки видатним музикантом, але і прекрасним педагогом.
Серед учнів Нейгауза є такі відомі люди і великі музиканти як Яків Зак, Еміль Гілельс, Святослав Ріхтер, Тихон Хренніков. Педагогічні принципи Генріха Густавовича - природний наслідок його виконавської діяльності. Він прагнув розвинути індивідуальність своїх учнів, дуже чуйно ставився до внутрішнього світу кожного, хто приходив в його клас. Він не тільки займався з учнями фортепіанної технікою, а й сприяв їх інтелектуальному, артистичному розвитку. У своїх спогадах Нейгауз пише, що «джерело краси мистецтва - душевна краса людини, яку треба виховати». Це і відбувалося на його уроках. Учні Генріха Густавовича стали не тільки справжніми музикантами, але і ерудованими, тонко відчувають, душевно красивими людьми.
Сам Нейгауз говорив: «геніїв теж і таланти створювати не можна, але можна створити культуру, і чим вона ширше і демократичніше, тим легше виростають таланти і генії».
Книга Нейгауза, присвячена піаністичної майстерності - найцінніший працю, одна з найбільших літературних робіт в області фортепіанної музики. Це не банальний «підручник», а багатогранне твір, яке містить безліч цінних вказівок, зауважень, оповідає про тонкощі гри на фортепіано. Цікава, захоплююча книга відкриває читачам світ музики, вчить тонше розуміти і відчувати її. Генріх Густавович Нейгауз написав цю річ, керуючись всім своїм творчим і життєвим досвідом, своїм ставленням до музики і навколишнього світу. Кожна людина, так чи інакше причетний до світу музики, будь то майбутній піаніст або вдячний слухач, знайде в цій книзі щось дивовижне для себе.
Школа Нейгауза – могутня гілка фортепіанної творчості. З-під його крила вийшли такі талановиті і різні артисти як: Святослав Ріхтер, Еміль Гілельс, Яків Зак, Євген Малінін, Станіслав Нейгауз, Володимир Крайнев, Олексій Любимов та ін. Починаючи з 1932 року численні вихованці Г. Нейгауза завойовували премії на представницьких всесоюзних та Міжнародних конкурсах піаністів – у Варшаві й Відні, Брюсселі та Парижі, Лейпцигу та в Москві.
1.3. Роль Г.Нейгауза у становленні української радянської піаністичної школи.
Історія українського виконавства нерозривно пов’язана з іменем видатного піаніста Генріха Густавовича Нейгауза. Його художньо-естетичні й педагогічні принципи мали значний вплив на формування української фортепіанної школи.
Генріх Густавович Нейгауз народився 12 квітня 1888 року в Україні, у місті Єлисаветград. Його батьками були відомі у місті музиканти-педагоги, котрі заснували там музичну школу. Дядею Генріха був чудовий російський піаніст, диригент і композитор Ф. М. Блуменфельд. Концертна діяльність Г. Нейгауза на Україні почалась у 1918р. в рідному Єлисаветграді (нині Кіровоград).
Разом із своїм двоюрідним братом Каролем Шимановським вони організували концерти-лекції. З ними виступали сестра піаніста – Н. Нейгауз, лектор В. Дешевов, співачка Л. Балановська та інші. «Створювалось враження,- згадував Нейгауз, - що все місто і вся округа відвідували наші концерти, такий великий був потяг до мистецтва» [3]. Незабаром піаніст переїздить до Києва. «Улітку 1918 року я був у Києві. Я грав у Музичному магазині. Там були Ф.М. Блюменфельд і ще кілька осіб. Прийшов туди і Болеслав Леопольдович. Ми з ним познайомилися. Я грав Третю сонату Шимановського, сі-мінорну Шопена, щось Скрябіна. Після першого знайомства Болеслав Леопольдович відразу ж змусив мене дати концерт у Київській консерваторії. Ми потоваришували, часто зустрічалися. Тоді ж відбулася розмова про те, щоб я вступав до Київської консерваторії» [3].
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.