Артерії вміщують 15% всього об'єму циркулюючої крові. Термінальні відділи артерій закінчуються артеріолами (судинами опору) які виконують функцію розприділення крові у тканинах. Підвищення тонусу артеріол (спазм) виключає поступлення крові в даний капілярний басейн яка відтікає у венозну систему через артеріо-венозні анастомози. Зниження тонусу артеріол, навпаки, збільшує їхній просвіт та посилює кровопостачання тканин. Природніми вазоконстрикторами є катехоламіни (адреналін, норадреналін), серотонін, ангіотензін - ІІ. При дії патогенних факторів їх концентраціяв крові різко збільшується, виникає феномен централізації кровообігу, направлений на забезпечення функції ЦНС, серця та легень. Проте із зниженням кровотоку розвивається гіпоксія, а згодом і ішемія периферійних тканин. Кислі метаболіти (лактат, піруват, аденілова та інозинова кислоти), які накопичуються в таких умовах спричиняють судинорозширюючу дію – основна причина припинення болі при нападі стенкардії. Такою ж дією володіють брадикінін, гістамін, ацетилхолін, ряд ліків (нейролептики, альфа-адренолітики, нітрати, периферійні вазодилятатори, гангліоблокатори та ін.) тощо.
Гемодинамічними показниками артеріального відділу судинної системи є артеріальний тиск (систолічний, діастолічний, пульсовий та середній). САТ та ДАТ вимірюють з допомогою тонометра.
Пульсовий АТ становить різницю між систолічним та діастолічним. Середній АТ(САТ) визначають за формулою: АТ = Діастолічний АТ +1/3пульсовогоАТ(мм.рт.ст.) На величину АТ впливають : ударний об’єм (УО), ЧСС та загальний опір периферійних судин - ЗОПС. Ця залежність прямопропорційна і лежить в основі формули Франка: А/Т=УО ´ ЧСС ´ ЗОПС. Капіляри - це розгалужена сітка найдрібніших судин організму в яких відбувається перехід кисню та поживних речовин з крові до тканин і виведення з них відпрацьованих продуктів метаболізму. . Однчасно функціонує близько 20 - 25% капілярів. Періодично, з інтервалом в декілька десятків секунд, розкриваються інші капіляри, куди перерозприділяється кров (ефект вазомодії). Капіляри вміщують 12% усієї циркулюючої крові. при патологічних станах цей об'єм може збільшуватись у декілька разів.
Вени вміщують основну її масу крові (70%), здатні змінювати свій об'єм, впливаючи на поступлення крові до серця. Гемодинамічним показником венозної системи є центральний венозний тиск (ЦВТ) який в нормі становить 60 - 120мм. водяного стовпця. Понижується ЦВТ (до 0 мм.вод.ст. і нижче) при крововтраті, зневодненні, падінні тонусу артеріол та вен. Підвищується венозний тиск при серцевій недостатності, надмірному вливанні крові та інших рідин, перепоні току крові (емболія легеневих артерій). При показниках ЦВТ вище 150 - 160 мм.вод.ст. на фоні лівошлуночкової недостатності у хворих може розвинутись набряк легень.
Об'єм циркулюючої крові Загальний об'єм крові у людини становить близько 7% від маси тіла: у чоловіків 70 мл/кг, в жінок - 65 мл/кг. ОЦК дещо менший, оскільки частина крові не приймає участі в циркуляції, знаходячись у судинному депо.
При серцевих захворюваннях хворі скаржаться на біль у ділянці серця, задишку, серцебиття, перебої в роботі серця, набряки, кашель, кровохаркання, головний біль тощо.
При описанні больового синдрому в ділянці серця обов'язково вказати:
- перебіг болю: постійний, хвилеподібний, нападами (по скільки хв.)
- характер болю: пекучий, давлячий, колючий, ниючий, інший____
- локалізація болю: в ділянці серця, за грудиною, в гр. клітині зліва (справа), в епігастрії, іншу____
- іррадіація болю: плече, руку, шию, лопатку, інше______
- причини виникнення: на висоті, під час, після (інтенсивного, помірного, незначного) фізичного/емоційного напруження, рухів тулуба, глибокого дихання, в спокої, без певної причини
- реакція :не/не повністю/ проходить після прийому нітратів, анальгетиків, припинення навантаження, інше____
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.