Велике значення має карбоксилювання залишків глутамінової кислоти з утворенням g-карбоксиглутамінової кислоти в попереднику протромбіну. Ця реакція катализується вітамін К-залежною карбоксилазою, локалізованої в мембранах ендоплазматичного ретикулума. Аналогічна реакція протікає при дозріванні деяких інших факторів згортання крові.
2. Лужний та кислотний гідроліз
Хімічний гідроліз білків є досить жорстким процесом; перш ніж намагатися відновити структуру білкових молекул на підставі будови пептидів і амінокислот, одержуваних при розщепленні білків, необхідно встановити, чи не викликає гідроліз значних якісних і кількісних змін. Для рішення цього питання найпростішим шляхом двадцять природних амінокислот піддають нагріванню в умовах гідролізу білка, аналізують суміш, що виходить, і в такий спосіб визначають необхідні виправлення; однак цей метод, на жаль, є досить наближеним. При розгляді його з якісної сторони варто мати на увазі, що природні амінокислоти практично отримують за допомогою гідролізу і їхня стабільність при повторній кислотній обробці не може бути доказом того, що при первинному гідролізі не відбулися значні структурні зміни. Що стосується кількісного визначення, те необхідно, крім того, відзначити, що амінокислоти виділяються у вільному виді тільки наприкінці гідролізу й що розщеплення, від якого вони потерпають у зв’язаному й у вільному станах, імовірно, неоднакове. Деякі спостереження, зроблені в цій області, дозволяють припускати що пептидні залишки звичайно більш лабільні й легше рацемизуються, чим відповідні амінокислоти.
Реальним кроком уперед було б систематичне вивчення ряду простих пептидів, однак цей шлях, крім його виняткової трудомісткості, був би тільки етапом на шляху до рішення зазначеної проблеми. Число різних пептидів, що утворяться як проміжні продукти в процесі гідролізу білка майже безмежно; тому спроби досліджувати всі можливі комбінації за допомогою синтетичних пептидів були б марними. Іншим шляхом могло б бути не вимір ступеня розкладання даної амінокислоти, але кількісне визначення одного із продуктів її розщеплення. Цей метод, перевага якого складається в можливості безпосереднього застосування до аналізованого білка, дотепер ще не залучив до себе великої уваги.
Кислотний гідроліз. Триптофан звичайно наводять як стандартний приклад амінокислот, що піддаються розкладанню при кислотному гідролізі, хоча кислота у цьому процесі грає лише другорядну роль. В основному таке розкладання обумовлюють вуглеводи й домішки металів. Солі важких металів також прискорюють розкладання ряду амінокислот.
Варто розглянути також розкладання, якому піддаються серин, треонін і адистин. Ступінь розкладання перших двох амінокислот, якщо вони перебувають у вільному стані, становить відповідно 11 і 5%, але в пептидах їхня лабільність, імовірно, трохи вище. Цистин піддається настільки значному розпаду, що для його запобігання були запропоновані спеціальні запобіжні заходи .
Лужний гідроліз. Луги викликають таке інтенсивне розкладання, що їх широко не застосовують, хоча їх гідролізуюча здатність трохи вище, ніж гідролізуюча здатність кислот тої ж концентрації. Серин утворює піровиноградну кислоту, гліцин, аланін і аміак; треонін утворює гліцин і аміномасляну кислоту, цистеїн – аланін, тіомолочну кислоту, Н2S, аміак і т.д. Хоча ці амінокислоти розпадаються помітно тільки при кип’ятінні з концентрованими розчинами лугів, їхні пептиди руйнуються навіть 0,1 н. розчином Nаон при кип’ятінні чи концентрованими розчинами лугів на холоді. В основі цих перетворень лежать два процеси: дегідратація (десульфгідратація) бічного ланцюга з наступним дезамінуванням, у результаті якого від бічного ланцюга відщеплюються формальдегід (серин) або оцтовий альдегід (треонін). Аргінін у лужному середовищі дуже легко перетворюється в орнітин і цитрулін.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.