До складу сталеплавильного цеху входить сім металургійних агрегатів: два агрегати ДСА (двухванний сталеплавильний агрегат), ПСА (прямоточний сталеплавильний агрегат - двухванний), однованні мартенівські печі (№ 5, 6, 7, 8). У сталеплавильних агрегатах виплавляється сталь заданої марки. Сталеплавильні агрегати працюють із використанням у шихті рідкого передільного чавуну, металобрухту, феросплавів, флюсів. Як паливо використовується мазут і природний газ. Готова сталь випускається в сталерозливні ковші, а потім розливається в ізложниці для одержання злитків.
До складу цеху безперервного розливання сталі (ЦБРС) входить:
- машина безперервного розливання сталі (МНРЗ) для виробництва литих слябів. Сортамент слябів - товщина 200-300 мм; ширина: 1000-1800 мм; довжина: 4000-12000 мм.
- установка піч-ківш (УПК) на якій провадяться операції усереднення розплаву по хімічному складу й температурі шляхом продувки розплаву інертним газом;
- коректування хімічного складу;
- нагрівання металу електродами;
- дегазація й десульфація металу;
- машина вогневого різання слябів на розміри по замовленнях-контрактах;
- маркувальна машина для маркування слябів;
- ділянка ад’юстажа для обробки й відвантаження слябів.
До цехів допоміжного виробництва належать:
- цехи відділу головного механіка: ремонту металургійного обладнання, механічний, ремонту металургійних печей та обладнання, ремонту прокатного обладнання, ремонту кранового обладнання, фасоноливарний, металоконструкцій, ремонту металургійних печей №2, цех "Металург ремонт";
- цехи відділу головного енергетика: теплоелектроцентраль, водопостачання, теплосиловий, газовий, електроремонтний, контрольно-вимірювальних приборів, киснево-компресорний, мереж та підстанцій, технологічної диспетчеризації, електротехнічна лабораторія, цех з ремонту та налаштування електрообладнання й автоматики, цех з ремонту газо водоочищувального та енергетичного устаткування;
- управління залізничного транспорту;
- ремонтно-будівельне управління;
- інші цехи: підготовки виробництва, автотранспортний, товарів народного споживання, інформаційно-обчислювальний центр.
III. Управління інноваціями
У світовій економічній літературі "інновація" інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, який втілюється в нових продуктах і технологіях. Проблеми нововведень у нашій країні протягом багатьох років розроблялися в межах економічних досліджень НТП.
Звичайно термін "інновація" використовується як самостійно, так і для позначення низки близьких понять: "інноваційна діяльність", "інноваційний процес", "інноваційне рішення" і т.д. У літературі нараховуються сотні визначень за різноманітними ознаками. Наприклад, виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні й локальні); параметри життєвого циклу (виокремлення й аналіз усіх стадій та етапів), закономірності процесу впровадження тощо. Різні автори трактують це поняття залежно від об'єкта і предмета свого дослідження.
Інновація охоплює науково-технічні, технологічні, економічні й організаційні зміни, що відбуваються в процесі відтворення. Її основними елементами є: якісна новизна виробів, засобів виробництва й технологій у порівнянні з попередніми, темп реалізації, динаміка циклу нововведення, економічна ефективність, соціальні наслідки. (Ф. Хаберланд).
При визначенні поняття «інновація» необхідно уточнити три положення:
По-перше, «нововведення» – це об'єкти впровадження або процес, що приводить до появи чогось нового. Логічно ввести два поняття: інновація й інноваційний процес.
По-друге, чи повинна інновація бути «абсолютно» новою,
єдиною, першою в історії людства або ж новизна обмежується відносним поліпшенням у порівнянні з існуючим (на підприємстві, у галузі, у народному господарстві).
По-третє, що саме вважати інновацією для конкретного підприємства або організації.
Характерні риси інновації: різка зміна продуктивності, якість продукції, поява нового продукту і т.д., швидкість змін.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.