Захворювання вегетативної нервової системи. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке)

Страницы работы

Содержание работы

Міністерство освіти і науки України

Міністерство охорони здоров'я

Харківське базове медичне училище №1

Позааудіторна самостійна робота на тему:

„Захворювання вегетативної нервової системи”

студентки 3 курсу групи М-32

відділення „Сестринська справа”

Харків 2005


ПЛАН

1. Вегетативно-судинна дистонія.........................................................................................................3

2. Мігрень..........................................................................................................................................................4

3. Ангіоневротичний набряк   (набряк  Квінке)...........................................................................................4

4. Гіпоталамічний синдром.....................................................................................................................5

5. Вібраційна   хвороба...............................................................................................................................6


Захворювання вегетативної нервової системи є поліетіологїчними і виникають як внаслідок конституціональних аномалій, так і під впливом різних ендо- та екзогенних факторів.

Ураження периферичного відділу вегетативної нервової системи зумовлене збудженням або руйнуванням клітин бічних рогів, ядер черепних нервів, прегангліонарних волокон, вузлів симпатичного стовбура або вегетативних сплетень.

В основі ураження вегетативних центрів лежить неузгодженість функцій різних систем мозку — вегетативної, психоемоційної, рухової, чутливої та ін. Вегетативні розлади свідчать про порушення пристосувальної діяльності нервової системи.

1. ВЕГЕТАТИВНО-СУДИННА ДИСТОНІЯ

Вегетативно-судинна дистонія — стан, який характеризується порушенням нормальної діяльності вегетативної нервової системи у зв'язку зі зміною тонусу її симпатичного і парасимпатичного відділів. При вегетативно-судинних розладах переважає тонус одного з відділів вегетативної нервової системи.

Для сцмпатикотонії характерні блідість і сухість шкіри, холодні кінцівки, блиск очей, легкий екзофтальм, білий дермографізм, схильність до тахікардії й тахіпное, підвищення артеріального тиску, запор, відчуття тривоги, поганий сон.

Для ваготонії характерні волога шкіра, загальний гіпергідроз і гіперсалівація, яскравий, червоний дермографізм, артеріальна гіпотензія, брадикардія, дихальна аритмія, схильність до зомління, надмірна маса тіла. Зазначені симптоми більш чи менш постійні, але виражені різною мірою і відрізняються лабільністю показників. Періодично виникають кризи (пароксизми).

При симпатико-адреналових кризах виникає біль у грудній клітці й голові, частішають скорочення серця, підвищується артеріальний тиск, розширюються зіниці, з'являються почуття тривоги, страху. Подібні приступи закінчуються поліурією — виділенням великої кількості світлої сечі.

Парасимпатичні (вагоінсулярні) кризи характеризуються нудогою, запамороченням, зниженням артеріального тиску, утрудненням дихання, екстрасистолією.

Можуть виникати також кризи мішаного характеру.

Причинами вегетативно-судинної дистонії можуть бути такі, фактори: конституція; ендокринні перебудови організму (період статевого дозрівання або клімакс); ураження внутрішніх органів; захворювання ендокринних залоз; захворювання центральної нервової системи, яке супроводжується ураженням вегетативних ядер черепних нервів або клітин бічних рогів спинного мозку, а також органічним ураженням центрів вегетативної нервової системи; неврози.

Під час лікування хворих слід враховувати причини вегетативно-судинної дистонії. При конституціональних і пубертатних порушеннях основним методом лікування є загальнозміцнююча терапія. Хворим рекомендують лікувальну гімнастику, різні види спорту, водні процедури в домашніх умовах, мінеральні ванни, плавання. Періодично (бажано весною)  призначають вітаміни: тіаміну бромід — по 1 мл 6 % розчину, піридоксин по 1 мл 5 % розчину, цїанокобаламін — 200—400 мкг;;кокарбоксилазу по 0,05—0,1г внутрішньом'язово 10—20 ін'єкцій, екстракт алое рідкий по 1 мл, ФІБС по 1 мл, пелоїдодистилят по 1 мл підшкірне 15—20 ін'єкцій.

Великого значення слід надавати нормалізації психоемоційних реакцій, причому застосування антидепресантів повинне бути диференційованим: при астенічних формах — меліпрамін по 0,03— 0,05 г 2—3 рази на добу, при відчутті тривоги — амітриптилін по 0,025г 2—3 рази на добу, при іпохондричних проявах — азафен по 0,025 г 2—3 рази на добу.

Крім того, при симпатикотонії застосовують β-адреноблокатори — анаприлін по 0,01 г, тразикор по 0,04—0,1 г З рази на добу, а-адреноблокатори —- піроксан по 0,015—0,03г 1—-3 рази на добу, гангліоблокатори — пентамін по 0,4—1 мл 5 % розчину або ганглерон по 1-2мл 1,5% розчину внутрішньом'язово; при ваготонії антихолінергічні засоби центральної й периферичної дії (амізил по 1 2 мг 3—-5 разів на день, циклодол по 1 — 2 мг 1— 2 рази на день) і гангліоблокатори. Призначають також комплексні препарати, які нормалізують функцію обох відділів вегетативної нервової системи,— белоїд по 1—2 табл. З рази на день, беласпон або белатамінал по 1 табл. 2—3 рази на день.

Похожие материалы

Информация о работе

Предмет:
Неврология
Тип:
Домашние задания
Размер файла:
84 Kb
Скачали:
0