Захворювання периферичної нервової системи. Мононеврит. Плексит. Радикулiт

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Захворювання периферичної нервової системи становлять велику групу патологічних процесів з певною локалізацією. Причинами їх можуть бути інфекції, інтоксикації, авітамінози, порушення кровообігу, травми та інші фактори. Захворювання периферичної нервової системи надзвичайно поширені, вони посідають одне з перших місць серед захворювань з тимчасовою втратою працездатності.

До захворювань периферичної нервової системи належать невралгії і неврити. Невралгія — це захворювання, при якому функція ушкоджених відділів периферичної нервової системи збережена. Для нього характерний різко виражений біль без ознак порушення чутливості та обсягу рухів.

На відміну від невралгії, неврит характеризується не тільки болем, але й функціональними порушеннями: зміною чутливості, обсягу рухів, рефлексів, вегетативної іннервації. Зазначені захворювання відрізняються і в морфологічному відношенні: при невритах виявляють зміни нервів запального або дегенеративного характеру, при невралгіях або ці зміни незначні, або виявити їх загальновідомими методами гістологічного дослідження не вдається.

Останнім часом замість терміна «неврит» усе частіше застосовують термін «невропатія», оскільки далеко не завжди зміни нервів мають запальний характер. Очевидно, правомочні обидві назви, причому для позначення запальних процесів доцільно вживати термін «неврит», а для дегенеративних — «невропатія».

Залежно від локалізації патологічного процесу в периферичній нервовій системі розрізняють радикуліт— ураження корінців спинномозкових нервів, гангліоніт — спинномозкового вузла або його аналога— чутливого вузла черепних нервів, плексит—нервового сплетення, утвореного передніми гілками спинномозкових нервів, і неврит (невропатія) —нерва. Ураження одного периферичного нерва називають мононевритом (мононевропатією), багатьох нервів — поліневритам (поліневропатією).

Загальні принципи лікування при захворюваннях периферичної нервової системи. Залежно від етіології захворювання призначають інтерферон, гама-глобулін, ремантадин, антибіотики та інші протизапальні засоби, дезинтоксикаційні препарати (гемодез, унітіол) та ін.

Інтерферон застосовують ендоназально: розчиняють вміст ампули у 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або дистильованої води і закапують у кожний носовий хід по 2 краплі через 4тод протягом 4—5 днів.

Протигрипозний або протикоровий гамма-глобулін вводять внутрішньом'язово, по 2 дози (3 мл) через день 3-—6 разів. Ремантадин призначають при вірусних інфекціях, особливо грипозних, по 0,05 г 3 рази на добу після їди (протягом перших п'яти днів захворювання).

З антибіотиків найчастіше застосовують бензилпеніциліну натрієву сіль. Вводять внутрішньом'язово по 100 000—200 000 ОД препарату, розчиненого в 1 мл 0,5 % розчину новокаїну; середні разові дози для дорослих становлять 50000—300000 ОД, а середні добові — 500 000— 2000000 ОД. Для забезпечення стабільної концентрації антибіотика в крові разову дозу вводять через кожні 3—4 год, а при використанні як розчинника новокаїну — через кожні 4—6 год.

Оксациліну натрієву сіль призначають усередину по 0,25— г за 1 год до їди або через 2—3 год після їди; середня добова доза для дорослих — 3 г, при внутрїшньом'язовому введенні— 1,5—3 г (при тяжкому перебігу інфекції дозу можна подвоїти).

Ампіциліну натрієву сіль вводять внутрішньом'язово по 0,25— 0,5 г кожні 4—6 год (розчинивши разову дозу препарату в 1,5— 2 мл води для ін'єкцій або стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду) або внутрішньовенне (у цьому випадку разову дозу розчиняють у 10—20 мл води або ізотонічного розчину); добова доза 1—3 г.

Ампіокс вводять внутрішньом'язово по 1,5—2 г за добу, добову дозу ділять на 3—4 прийоми.

Тетрациклін призначають всередину під час або після їжі по 0,2—0,3 г 4—6 разів на добу {протягом 5—7 днів), метациклін — усередину по 0,3 г 2 рази на день (протягом 7—10 днів).

Протизапальну, жарознижувальну і болезаспокійливу дію справляють ацетилсаліцилова кислота (всередину по 0,25—0,5— 1 г 3—4 рази на день), амідопірин (всередину по 0,25—0,3 г З— 4 рази на день або внутрішньом'язово по 5—10 мл 4,% розчину 1—2 рази на день); анальгін (всередину по 0,25—0,5 г 2—3 рази на день або по 1—2 мл 50 % розчину внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2—3 рази на день).

Як дезинтоксикаційні засоби застосовують унітіол (по 5—10 мл 5 % розчину внутрішньом'язово І—2 рази на день), натрію тіосульфат внутрішньовенне) по 5—10 мл 30 % розчину, гемодез по 300—500 мл внутрішньовенне краплинно зі швидкістю 40— 80 крапель за 1 хв (повторні вливання здійснюють через 12 год, і більше після закінчення попередньої інфузії).

До патогенетичних засобів лікування хворих з ураженням периферичної нервової системи відносять вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, нікотинову кислоту та її препарати, прозерин,. дегідратаційні засоби. Нікотинову кислоту вводять внутрішньом'язово у вигляді 1% розчину в зростаючих дозах від 1 до 10 мл і далі по 10 мл, усього 100—150 мл на курс лікування. При різко вираженій реакції на введення препарату (почервоніння шкіри, відчуття жару) разову дозу можна зменшити до 4—6 мл. Нікотинову кислоту можна замінити нікошпаном, компламіном (теоніколом), нігексином та іншими препаратами, які містять нікотинову кислоту, призначаючи їх по 1 табл. З рази на день після їди.

Прозерин вводять підшкірне або внутрішньом'язово по 1 мл 0,05 % розчину