Захворювання вегетативної нервової системи. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), страница 5

2.  Мігренню називають приступоподібний біль в одній половині голови (гемікранія). Захворювання спадкове. Тип передавання — аутосомно-домінантний. Частіше хворіють жінки. Патогенез мігрені зумовлений зміною тонусу судин мозку і мозкових оболонок. Вважають, що в першій фазі мігрені відбувається спазм, у другій — розширення судин, у третій —набряк стінок судин і оточуючих їх тканин, у четвертій — зворотний розвиток зазначених змін. Лікування спрямоване на ліквідацію приступів мігрені і запобігання їм. Для купірування їх застосовують анальгін або амідопірин та препарати з групи алкалоїдів маткових ріжків (ерготамін, ригетамін). їхню дію підсилює кофеїн (кофетамін, кофергот). Доцільно також призначати седативні препарати. Між приступами рекомендуються розумний режим, заняття фізичною культурою, загальнозміцнюючі засоби, препарати, які містять ерготамін.

3.  Набряк Квінке являє собою обмежений набряк шкіри і підшкірної жирової клітковини, який виникає в осіб, схильних до алергічних реакцій. Лікування набряку Квінке слід починати з усунення алергена та явищ харчової інтоксикації (проносні засоби, салол та інші дезинфікуючі травний канал препарати). Разом з десенсибілізуючими (димедрол, супрастин, піпольфен, у тяжких випадках кортикостероїди) призначають дегідратаційні засоби (лазикс, магнію сульфат, та ін.).

4.  Гіпоталамічннй синдром — група захворювань, які мають різну етіологію, патогенез, але характеризуються загальною локалізацією патологічного процесу та однаковою симптоматикою. Причиною гіпоталамічного синдрому можуть бути травми, інфекції, інтоксикації, хронічні запальні процеси мозкових оболонок, в ділянці основи і в речовині мозкового стовбура. Залежно від ураження тих чи інших ядер гіпоталамуса розрізняють кілька клінічних форм гіпоталамічного синдрому: вегетативно-судинна форма, нейроендокринна форма, нервово-м’язова форма Лікування хворих з гіпоталамічними синдромами слід починати з впливу на етіологічний фактор, захворювання. Велике значення мають також патогенетична і симптоматична терапія. При вегетативно-судинній формі застосовують β й α-адреноблокатори, циклодол, белоїд, беласпон, при ожирінні призначають дієту, лікувальну гімнастику, замісну терапію статевими гормонами, при наявності ознак міастенії — антихолінестеразні препарати. Хворим з усіма формами гіпоталамічного синдрому показані вітаміни, препарати, які покращують обмінні процеси в мозку, і засоби, що активізують кровообіг у судинах мозку.

5.  Вібраційна хвороба — професійне захворювання, яке розвивається внаслідок дії на організм вібрації. Спостерігається у робітників, чия праця пов'язана із застосуванням пневматичних та електричних інструментів, які обертаються, відбійних молотків тощо. Вібрація спричинює ушкодження рецепторів кистей або стоп. Ранніми симптомами захворювання є вегетативно-судинні порушення. Лікування передбачає тимчасове або постійне усунення від роботи з вібруючими механізмами у разі появи перших ознак хвороби, застосування фізіотерапії (діатермія шийних симпатичних вузлів, ультрафіолетове опромінення бічних і задньої ділянок шиї, гальванізація верхніх або нижніх кінцівок, двокамерні ванни, дарсонвалізація, масаж), лікарських засобів—гангліоблокаторів, вітамінів (аскорбінової кислоти, тіаміну, рибофлавіну та ін.). Рекомендується санаторно-курортне лікування (Сочі, Мацеста, П'ятигорськ).