Визначення припусків на обробку і операційних розмірів деталі. Серійне й одиничне виробництво

5.5   ВИЗНАЧЕННЯ ПРИПУСКІВ НА ОБРОБКУ І

ОПЕРАЦІЙНИХ РОЗМІРІВ ДЕТАЛІ

Проміжні припуски мають дуже важливе значення в процесі розробки технологічних операцій механічної обробки деталей. Правильне призначення проміжних припусків на обробку заготівлі забезпечує економію матеріальних і трудових ресурсів, якість продукції, знижує собівартість виробів і прискорює подальший розвиток машинобудівної промисловості і всього народного господарства країни.

У масовому й крупносерійному виробництві проміжні припуски рекомендується розраховувати аналітичним методом, що дозволяє забезпечити економію матеріалу, електроенергії та інші матеріальні  й  трудові ресурси  виробництва.

У серійному й одиничному виробництвах використають статистичний (табличний) метод визначення проміжних припусків на обробку заготівки, що забезпечує більш швидку підготовку виробництва по випуску планованої продукції й звільняє інженерно-технічних працівників від трудомісткої роботи.

Після розрахунку проміжних розмірів, визначають допуски на ці розміри, що відповідають економічній точності даної операції. Проміжні розміри й допуски на них визначають для кожної оброблюваної поверхні деталі.

Чорнові операції звичайно варто виконувати з більш низькими технічними вимогами на виготовлення (12-14 квалітет), напівчистові - на один-два квалітетів нижче й остаточні операції виконуються за вимогами робочого креслення деталі.

Шорсткість оброблюваних поверхонь залежить від ступеня точності й призначається за довідковими таблицями (див. додатки).

Необґрунтоване підвищення якості поверхні й ступеня точності обробки підвищує собівартість виготовлення деталі на даній технологічній операції.

5.5.1  Визначення припусків і розмірів розрахунково-аналітичним методом

Величина припуску впливає на собівартість виготовлення деталі. При збільшеному припуску підвищуються витрати праці, витрата матеріалу й інші виробничі витрати, а при зменшеному - доводиться підвищувати точність заготівки, що також збільшує собівартість виготовлення деталі.

Звичайно в заготівках, отриманих методом лиття, можуть бути раковини, піскові включення, а в штампованих заготівках є зневуглецьований шар, мікро тріщини й інші дефекти.

Дефектний шар чавунних відливків по дерев’яних моделях становить 1-6 мм, у поковок 0,5-1,5 мм і у гарячекатаного прокату 0,5-1,0 мм. Для більш точного визначення припуску на обробку й запобігання перевитрати матеріалу застосовують аналітичний метод для кожного конкретного випадку з урахуванням всіх вимог виконання заготівок і проміжних операцій.

Для отримання деталей більше високої якості необхідно при кожному технологічному переході механічної обробки заготівки передбачати виробничі погрішності, що характеризують:

-  відхилення розмірів;

-  геометричні відхилення форми поверхні;

-  мікро нерівності;

-  відхилення розташування поверхонь.

Всі ці відхилення повинні перебувати в межах поля допуску на розмір поверхні заготівки.

Аналітичний метод визначення припусків базується на аналізі виробничих погрішностей, що виникають при конкретних умовах обробки заготівки.

Величина проміжного припуску:

-  для плоских поверхонь заготівки

                                 ;                            (5.28)

-  для поверхонь типу тіл обертання (зовнішніх і внутрішніх)

                             ,                      (3.29)

де   - висота мікро нерівностей поверхні, що залишилися при виконанні попереднього технологічного переходу, мкм;

- глибина дефектного поверхневого шару, що залишився при виконанні попереднього технологічного переходу, мкм;

- сумарні відхилення розташування, що виникли на попередньому технологічному переході, мкм;

- величина погрішностей установки заготівки при виконуваному технологічному переході, мкм.

Відхилення після чистової обробки звичайно виключають з розрахунків через їхню малу величину. Відхилення й погрішності установки визначають у кожному конкретному випадку, в залежності від  методу отримання заготівки.

Максимальний припуск на обробку поверхні заготівки:

Відхилення після чистової обробки звичайно виключають при розрахунках через їхню малу величину. Відхилення й погрішності установки визначають у кожному конкретному случає залежно від  методу одержання заготівлі.

Максимальний припуск на обробку поверхні заготівки:

-  для плоских поверхонь

                                     ;                            (5.30)

-  для поверхонь типу тіл обертання

                                  ,                       (5.31)

де     і  - допуск на розмір на попередньому переході, мм;

 і  - допуск на розмір на виконуваному переході, мм.

Допуски і шорсткість поверхні на остаточних технологічних переходах (операціях) приймають за робочим кресленням.

Для зручності визначення проміжних припусків перед їхнім розрахунком вихідні й розрахункові дані по кожній операції на конкретну оброблювану поверхню в технологічній послідовності заносять у таблицю (табл. 5.8).

Таблицю рекомендується заповнювати в такій послідовності:

-  у графу «Заготівка і технологічна операція» записують вид заготівки і операції, встановлені на дану оброблювану поверхню в технологічній послідовності;

-  у графу «Точність заготівки і оброблюваних поверхонь» записують ступінь точності обраної заготівки і квалітети на проміжні розміри без граничних відхилень;