Принципи арбітражного процесуального права. Принцип законності, страница 7

Відповідно до ст. З АПК мова арбітражного провадження визначається статтею 21 Закону України «Про мови в Українській РСР». За загальним правилом арбітражне провадження у справах з участю сторін, які знаходяться на території України, здійснюється українською мовою (ч. 1 ст. 21 Закону «Про мови в Українській РСР»). Дещо застарілою уявляється норма частини другої цієї статті, згідно з якою арбітражне провадження у справах, в яких бере участь сторона, що знаходиться на території іншої союзної республіки (так в тексті Закону — В.Щ.}, здійснюється російською мовою. По-перше, оскільки союзних республік після розпаду СРСР (серпень 1991 р.) не існує, а є суверенні держави, цей факт має бути відповідним чином закріплений. По-друге, в арбітражному провадженні можуть брати участь суб'єкти, що знаходяться на території держав, які не входили до колишнього Союзу РСР, а тому не володіють російською мовою.

Для забезпечення участі в арбітражному провадженні суб'єктів (сторін, третіх осіб або їх представників), які не володіють українською мовою, якою має здійснюватися провадження в арбітражних судах, статтю З АПК доцільно доповнити частиною 2. з якій закріпити право учасників процесу, які не володіють українською мовою, брати участь в судових діях через перекладача і виступати в арбітражному суді рідною мовою. Слід зазначити, що можливість користуватися послугами перекладача в арбітражному процесі передбачена статтями 44, 48 та 49 АПК, а тому залишається лише привести у відповідність до реалій життя норми ст.21 Закону «Про мови в Українській РСР» та ст. З АПК.

Поряд із принципами, загальними для судочинства, діяльність арбітражного суду будується і на принципах, невідомих судочинству. Це, в першу чергу, принципи: арбітрування, обов'язковість доарбітражного врегулювання господарського спору, солідарності господарських інтересів сторін, впливу на покращення господарської діяльності і викорінення недоліків в роботі господарських органів, швидкості (оперативності) в розгляді спорів. Причому найбільш характерний для названого органу принцип арбітрування, у відповідності з яким сторони в арбітражному процесі на відміну від сторін в загальному суді не тільки приймають участь в розгляді, але і приймають активну участь у формуванні рішення (див. вище у цьому параграфі).

Специфічним принципом діяльності арбітражного суду при здійсненні правосуддя є обов'язковість доарбітражного врегулювання господарського спору. Не зачіпаючи тут проблеми доцільності існування і меж застосування доарбітражного врегулювання господарських спорів, зазначимо, що відповідно до ч. І ст. 5 АПК спір може бути передано на вирішення арбітражного суду за у.мови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх доарбітражного врегулювання. Законодавством встановлено як загальний порядок доарбітражного врегулювання господарських спорів (ст.ст. 5—11 АПК), так і спеціальний порядок, який врегульовано, головним чином, нормами транспортного законодавства.

Дотримання сторонами зазначеного принципу забезпечується, по-перше, обов'язком арбітражного суду повернути позовну заяву без розгляду в разі невжитття позивачем заходів доарбітражного врегулювання спору у встановленому порядку (п. 7 ст. 63 АПК) чи вчинити інші процесуальні дії: припинити провадження у справі (п. З ст. 80 АПК) або залишити позов без розгляду (п. З ст. 81 АПК); по-друге, правом арбітражного суду застосувати заходи майнової відповідальності за порушення строків розгляду претензії чи залишення її без відповіді (ст. 9, п. 4 ст. 83 АПК).

Одним із принципів арбітражного процесу є солідарність господарських інтересів сторін. Ст. ст. 5—10 АПК встановлюють, що спір може бути переданий на розгляд арбітражному суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх доарбітражного врегулювання.

Принцип солідарності господарських інтересів сторін нерозривно зв'язаний із принципом арбітрування, тому не можна погодитись із намірами розглядати обов'язковість доарбітражного урегулювання спору тільки як одну із умов виникнення права на пред'явлення позову в арбітраж¹. Цю думку розділяє Абова Т.Є. та інші, які стверджують, що названий принцип здійснює регулятивний вплив на процес розгляду спорів, «обумовлює направленість процедури розгляду справи щонайперше на досягнення угоди між сторонами, що найбільш яскраво проявляється в арбітражному процесі і в претензійному порядку»². Це знайшло закріплення і в нині діючому АПК (п. 7 ст. 63 АПК).

Принцип активної дії на покращення діяльності господарських організацій, ліквідацію виявлених при розгляді спору недоліків — також один із найбільш специфічних принципів арбітражного процесу. Він безпосередньо випливає із завдань арбітражного суду (ст. ст. З, 6 Закону України «Про арбітражний суд», ст.ст, 90, 119 АПК).