Принципи арбітражного процесуального права. Принцип законності, страница 5

В юридичній літературі відсутнє єдине розуміння арбітрування, суть якого одні автори вбачають в тому, що представники сторін входять до складу арбітражу і є його повноправними членами⁵, інші — в активній участі представників сторін не лише в розгляді справи, але і в прийнятті разом із суддею рішення у справі⁶, деякі — в тому, що при вирішенні господарського спору суддя передусім має на меті привести представників сторін до законної угоди⁷. Остання точка зору видається правильнішою, бо вона точніше розкриває зміст арбітрування, підкреслюючи не стільки сам факт входження представників сторін до складу арбітражного суду, скільки спосіб, яким вирішується спір.

Таке розуміння зазначеного принципу знайшло відображення і в ст. 73 АПК, де зазначено, що арбітражний суд сприяє досягненню угоди між сторонами. Рішення приймається згідно з досягненою угодою, якщо вона не суперечить законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Встановлено і процедуру фіксації досягненої угоди: умови угоди викладаються в адресованій арбітражному суду письмовій заяві, підписаній представниками сторін (ч. 1 ст. 73). Відповідно до ст. 84 АПК, якшо сторонами досягнуто угоди, що відповідає законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, в резолютивній частині рішення вказується на затвердження цієї угоди.

Гласність і відкритість арбітражного процесу -- новий для арбітражного процесу принцип, проголошення якого стало можливим завдяки розвитку демократичних процесів та гласності в багатьох сферах життєдіяльності нашого суспільства. Згідно зі ст. 72 АПК вирішення спорів у арбітражному суді є відкритим та повністю фіксується технічними засобами, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної, комерційної та банківської таємниці або коли проти цього є обгрунтовані заперечення однієї чи обох сторін. Наявність хоча б однієї з цих ознак тягне за собою обмеження дії принципу гласності і відкритості арбітражного процесу. Проте, якщо стосовно державної, комерційної та банківської таємниці, дотримання яких забезпечується державою шляхом відповідного правового регулювання¹, такі обмеження є цілком зрозумілими і виправданими, то ще одна ознака — наявність обгрунтованих заперечень однієї чи обох сторін — суперечить, на нашу думку, принципу гласності і зводить нанівець його значення. Суб'єктивний характер, невизначеність цього критерію ускладнюють його застосування на практиці, тому від нього варто було б відмовитись.

Обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов арбітражного суду як принцип арбітражного процесу сформульовано в ст. 4 Закону «Про арбітражний суд». Відповідно до ст. 115 АПК рішення, ухвала, постанова арбітражного суду набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими особами.

Гарантією забезпечення реалізації цього принципу є встановлення відповідальності за ухилення від виконання рішення.

ухвали, постанови арбітражного суду підприємством, установою чи організацією, яким ухвала або наказ пред'явлено до виконання. У таких випадках арбітражний суд може стягнути в доход державного бюджету штраф в розмірі до 50 процентів суми виконання або до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо виконання не пов'язане з перерахуванням чи списанням грошових сум.

З приводу застосування цієї статті президія Вищого арбітражного суду України дала роз'яснення¹, які в певній частині викликають утруднення в їх застосуванні. Так, відповідно до роз'яснень (п. 1) встановлені ст. 119 АПК санкції можуть застосовуватись як до підприємства, установи чи організації — сторони у справі, так і до підприємств, установ чи організацій, які не беруть участі у справі, але арбітражний суд в межах своїх повноважень вимагає від них вчинення певних дій, подання необхідних документів, висновків тощо (ст.ст. 38, 41, п. 4 ст. 65 АПК та ін.).

Певні утруднення виникають і щодо застосування ст. 119 АПК до підприємств, установ, організацій, які не є сторонами у справі, за ухилення від виконання ухвал, винесених арбітражним судом в процесі підготовки або розгляду справи.

Тому розглянуті тут аспекти проблеми застосування процесуальних штрафів в арбітражному провадженні потребують вирішення в законодавстві, оскільки теперішній стан 'їх правового регулювання не можна вважати задовільним.