Принципи арбітражного процесуального права. Принцип законності, страница 4

На наш погляд, змагальність у арбітражному суді складається із тих же компонентів, що і змагальність в цивільному судочинстві, а тому мова в даному випадку може йти лише про різні модифікації одного і того ж загального положення, однієї і тієї керівної ідеї у двох абсолютно самостійних, не пов'язаних між собою процесуальних системах.

Все ж таки дія даного принципу в арбітражному процесі має свої особливості, обумовлені характером спорів, які надходять на розгляд арбітражного суду, а також своєрідними завданнями та методами роботи арбітражного суду. Виходячи із принципу змагальності, чинне арбітражно-процесуальне законодавство вимагає, щоб встановлення необхідних для справи юридичних фактів забезпечувалось перед усім в результаті процесуального змагання сторін, використовування судом всіх даних, наданих ними. Так, ст. 33 АПК закріплює одну із важливих вимог принципу змагальності: сторони не тільки вправі, але і зобов'язані

доказати обставини, обґрунтовуючи їх вимоги і заперечення. Конкретизуючи це загальне положення, ст. ст. 54, 56, 59, 60 АПК передбачають, що уже в позовній заяві позивач зобов'язаний чітко викласти обставини, які є підставами для звернення з позовом, привести мотиви, згідно з якими позивач відхиляє заперечення відповідача, викладені у відповіді на претензію, в протоколі розбіжностей або інших документах, отриманих від відповідача. При цьому копії їх повинні бути обов'язково направлені другій стороні. У свою чергу, організація, залучена як відповідач у справі, зобов'язана не пізніше трьох днів з дня одержання ухвали про порушення справи направити арбітражному суду, позивачу і іншим відповідачам відзив на позов і всі необхідні для вирішення спору документи (ст. 59 АПК).

Оцінюючи закріплення в законодавстві про арбітражний суд принципу змагальності як позитивне і прогресивне явище, слід відзначити непослідовність законодавця у вирішенні цього питання, яку можна пояснити недоліками законодавчої техніки. Йдеться про те, що в класичному вигляді принцип змагальності означає, що суд не повинен зі своєї ініціативи збирати докази на користь однієї або іншої сторони у разі, коли доказів, наданих сторонами, недостатньо для вирішення спору. Між тим, ст. 38 АПК прямо зобов'язує арбітражний суд витребувати від підприємств і організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, якщо подані сторонам докази є недостатніми. Уявляється, що подібні процесуальні дії арбітражний суд може вчиняти лише за клопотанням сторін у випадках, коли сторони з різних причин не в змозі подати ті або інші докази. Витребування доказів може мати місце лише за ініціативою сторін або прокурора, але не за ініціативою арбітражного суду.

Одним з визначальних принципів здійснення правосуддя в господарських відносинах вважається принцип арбітрування.

Арбітрування почало застосовуватися в діяльності держарбітражу з 1931 року, але найбільш серйозна увага приділялася йому в кінці 30-х років. «Вирішення спорів методом арбітрування, — зазначалося в листі Головного арбітра при РНК СРСР від 11 січня 1937 р. «Про поліпшення роботи Держарбітражу в 1937 р.», — дає найкращу можливість з'ясувати суть господарських взаємовідносин між сторонами та причини, що викликали спір, врегулювати конкретний спір і, крім того, сприяти встановленню між сторонами правильних взаємовідносин, які б виключали в подальшому виникнення спорів і звернення до Держарбітражу»¹.

Зміни, що сталися з того часу в законодавстві про арбітраж, змінили уявлення щодо ступеня і меж використання цього принципу при вирішенні господарських спорів. Хоча він і був закріплений в законодавстві, проте деякі автори, посилаючись на те, що не всі майнові спори можуть вирішуватись за угодою між сторонами, піддавали сумніву правомірність віднесення арбіт-рування до принципів арбітражного процесу². Але, як справедливо зауважив В.Ф. Тараненко, ця обставина не може вплинути на існування методу арбітрування³, яке справляє значний вплив на формування багатьох інститутів і положень арбітражного процесу⁴.