Гідравлічні та пневматичні машини: Випускна атестаційна робота, страница 9

22.  Марутов В.А., Павловський С.А. Гидроцилиндры -М.: Машиностроение, 1966.

23.  Михеев В.А. Гидронасосы высоких двигателей и насосно-акамуляторные станции. -М.: 1954.

24.   Навроцкий К.Л. Теория и проектирование гидро- и пневмоприводов. - М.: Машиностроение, 1981.

25.  Неметаллические материалы /Под ред. Суслова Н.И./ -М.: Машгиз, 1962.

26.  Объемные гидравлические приводы /Под ред. Т.М. Башта/ -М.: Машиностроение, 1969, 628 с.

27.  Орликов М.Л. Кулачковые механизмы машин-автоматов.

28.  Орлов П.И. Основы конструирования. - М.: Машиностроение, 1968.

29.  Основы конструирования машин /Под ред. Д.Н. Решетова/ - М.: Машиностроение, 1967.

30.  Основы теории и конструирования объемных гидравлических передач / Под ред. В.Н. Прокофьева. -М.: Высшая школа, 1969 г., 400с.

31.  Парамонова З.А. Конструирование валов и осей. –М.: Машгиз, 1958.

32.  Петров Е.М., Юзефович Ю.Н. Лопастные неполноповоротные гидродвигатели в судостроении. –Л.: Судостроение, 1972.

33.  Пневматические устройства и системы в машиностроении /Под ред. Е.В. Герц/. - М.: Машиностроение, 1981.

34.   Пономаренко Ю.Ф. Высокомоментные радиально-поршневые гидромоторы горных машин.   –М.: Недра,  1972, 376с.

35.  Пономаренко Ю.Ф., Рогов А.Я. Радиально-поршневые высокомоментные гидромоторы. -М.: Машиностроение, 1964.

36.  Пыж  О.А. Судовые винтовые насосы. –Л.: Судостроение, 1969.

37.  Реметов Д.В. Детали машин. –М.: Машгиз, 1961.

38.  Свешников В.К., Усов А.А. Станочные гидроприводы. -М.: Машиностроение, 1988, 512 с.

39.  Справочник машиностроителя, т.1-6. –М.: Машгиз, 1954-1956.

40.  Тимошенко С.П. Колебания в инженерном деле. –М.: Физмашгиз, 1959

41.  Толстой М.А. Пневматические и пневмогидравлические приспособления. – М.: Машгиз, 1961.

42.  Чиняев И.А. Поршневые кривошипные насосы . -М.: Машиностроение, 1983, 176 с.

4.  ДИНАМІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОЕКТОВАНОГО ВИРОБУ

Будь – яка гідравлічна, пневматична, пневмогідравлічна, електрогідравлічна або електропневматична система може бути представлена як система автоматичного регулювання або управління, для розрахунку якої слід застосовувати апарат теорії автоматичного управління. Наприклад, навіть найпростіша гідропередача нерегульований насос-гідроциліндр може розглядатися як система автоматичного регулювання швидкості, або переміщення штока гідроциліндра, де вхідним збурювальним сигналом є навантаження на гідроциліндрі, а регульованою величиною  його швидкість або переміщення. Всі вище перераховані системи є системи з явним або неявним зворотнім зв’язком, бо зміна навантаження на вихідній ланці двигуна системи (на валу гідро-, пневмомотора, на штоку, або плунжері гідро- або пневмоциліндра) безпосередньо впливає на попередні ланки такої системи.

Студентам рекомендується у  розробляємій бакалаврській роботі гідро-, пневмопривод або систему розглядати як систему автоматичного регулювання чи управління, для цього визначити вихідні та вхідні сигнали (управляючі, збурювальні) і регульовану величину, побудувати функціональну схему приводу, розбивши його на ланки.

Слід визначити передаточні функції ланок та побудувати структурну схему системи. Нелінійні ланки задаються їх статичними характеристиками, які мають бути представлені графічно або аналітично у вигляді математичних залежностей. Проводити лінеаризацію нелінійностей необов’язково, якщо подальший розрахунок буде проводитись на електроннообчислювальній машині.

Після побудови структурної схеми рекомендується визначити сталість та якість приводу по прямих чи частотних показних якості від управляючого чи збурювального сигналу. Для цього на вхід системи подається стрибкоподібний чи гармонічний сигнал, будується перехідна та частотна характеристики, по яким визначаються сталість (запас по фазі та амплітуді), точність (величина перерегулювання, статична помилка, показник коливання), швидкодія (час перехідного процесу, смуга пропускання частот) та інші показники якості.