При функціональному контролі (ФК) визначається зона працездатності ОЗП при зміні температури та напруги живлення.
При проведенні функціонального контролю на входи ОЗП подаються тестові сигнали по заданому закону та порівнюються вихідні реакції з еталоними. Послідовності вхідних сигналів, що задаються в виді кодів, визначають послідовність виконуємих операцій. Висновок про результати тестування робляться після виконання повного тесту. Ефективність функціонального контролю визначається типом використовуємого тесту.
Головним елементом системи функціонального контролю є генератор тестів, призначених для створення послідовності тестуємих та еталонних сигналів. В практиці функціонального контролю використовується різні шляхи генерації тестових послідовностей. Найбільш широко використовуються алгоритмічні функціональні тести (АФТ), що складаються з послідовності елементарних тестів, що змінюються по заданому закону. АФТ повинні мати дві протилежні властивості: з одної сторони - забезпечувати достатню якість контролю, а з іншої - бути достатньо короткими в часі, щоб забезпечити швидкість контролю при великій інформаційній ємності ЗП. Для сучасних ОЗП виконати безпосередній перебір всіх можливих станів ОЗП нереально. Тому алгоритми ФК мають обмежений набір вхідних тестових комбінацій, що дозволяють розпізнати типові порушення в ОЗП. Найбільш ефективними є псевдовипадкові тести, використання яких поєднується з сигнатурним аналізом результатів вихідного тестового сигналу.
Розробка АФТ для тестування ОЗП є складною задачею, так як в пристроях пам'яті можуть бути достатньо складні пошкодження, наприклад, одночасний вибір декількох адресів, відсутність виборки, пошкодження в дешефраторах адреси та інші. Важливо також враховувати часові співвідношення при запису та вибору інформації. АФТ повинні використовувати всі особливості структури і схемотехніки ОЗП.
По кількості циклів звертання до тестуємого ОЗП, виражаємому через його інформацйну ємність N слів, алгоритми ФК діляться умовно на три типи: N, N2, N3/2.
Квадратичні алгоритми типу N2 є найбільш ефективними для контролю функціонування ОЗП всіх типів. Попарні способи передачи інформації між любими парами елементів пам'яті дозволяють ефективно знаходити як статичні так і динамічні пошкодженя ОЗП. Недолік цих алгоритмів - велика тривалість контролю для ОЗП великої ємності.
Для контролю часу регенерації динамічних ОЗП використовуються спеціальні алгоритми, що дозволяють фіксувати паузи між циклами звертання до кожного елемента пам'яті.
Розглянемо ідеологію характерних тестів [ ]
1. Тест типу N. Послідовно на всіх адресах від А0 до АN – 1 записується “0”. Потім для кожної адреси зчитується “0”, а записується “1” при зміні адреси від А0 до АN – 1. Після цього зчитується інформація послідовно від А0 до АN – 1 і записується “0” від АN – 1 до А0 (зворотній перевір). Потім аналогічно зчитується “0” і записується “1” і цикл повторюється.
2. Тест типу N2. В перший контрольний адрес АК = А0 записується “0” , а в інші “1”. Потім інформація зчитується послідовно з А1 до АN – 1. Останньою зчитується інформація з АК = А0 з послідовним записом в адрес “1”. В ячейки з адресами А1 записується “0”, а в інші – до АN – “1”. Потім виконується інверсія інформації ї цикл повторюється.
3. Тест типу N3/2. В адрес першого стовпця АIR записується “0”, а в решту “1”. Інформація по всіх адресах зчитується і нуль записується в наступний стовпець і т.д.
В комп’ютерних програмах тестування серед лінійних тестів найбільш поширеними є тести “March” -“Марш”, “Діоганаль”, “Парність – непарність адреси”.
Квадратичні тести представляються такими алгоритмами, як “Running 1 (0)”, “Парний запис – зчитування з повним перебором”, “Галоп”, “Galop”.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.