Особливості формування інвестиційної стратегії. Спрямованість стратегічного інвестування. Джерела інвестування. Проектний аналіз реальних інвестицій, страница 2

Ø знизити інвестиційний ризик.

Форми галузевої диверсифікованості:

Ø вузька - у суміжних областях;

Ø широка - у різноманітних областях.

При використанні вузької диверсифікованості формуються стратегічні зони господарювання (СЗХ) - самостійні сегменти компанії, що здійснюють свою діяльність у ряді суміжних областей, об'єднаних спільністю споживчого попиту, технології.

СЗХ відповідають за:

Ø асортимент конкурентноздатності продукції;

Ø ефективність збутової стратегії.

Недоліки вузької диверсифікованості:

1)  аналогічний за часом життєвий цикл веде до зростання інвестиційного ризику, особливо в традиційних областях;

2)  однаковий кон'юнктурний цикл, дозволяє досягти успіху тільки при сприятливій кон'юнктурі ринку.

Інвестування в традиційні області стримують темпи перспективного розвитку і високу віддачу інвестицій, у результаті чого виявляється інвестиційна уразливість.

При широкій галузевій диверсифікованості вибір ІС доцільно здійснити з обліком визначених галузевих особливостей:

Ø рівень перспективності розвитку згідно зі стадією життєвого циклу;

Ø ступінь стійкості до економічного спаду;

Ø рівень насиченості попиту;

Ø ступінь державної підтримки (кредити, податки);

Ø рівень конкуренції;                                                                                  

Ø рівень державного регулювання цін на продукцію; 

Ø рівень державного регулювання поточних витрат;                       

Ø надійність забезпечення сировиною;

Ø прогресивність наявної техніки і технології;

Ø кадровий потенціал; 

Ø обсяги іноземних інвестицій.       

3 етап - визначається регіональна спрямованість ІД. Вона зв'язана з такими умовами:

1)  розмір підприємства. Для середніх і малих підприємств регіональна диверсифікованість обмежена завдяки незначному наявному обсягу інвестиційних ресурсів (особливо для реального інвестування) і ускладненому керуванню ІД і господарською діяльністю.

Принципова можливість регіональної диверсифікованості можлива тільки для фінансових інвестицій, тому для середніх і малих підприємств інвестиційні рішення можуть прийматися при формуванні інвестиційного портфеля, тобто на стадії тактичного керування ІД.

2)  тривалість функціонування підприємства. На перших стадіях життєвого циклу ІД зосереджується в рамках одного регіону, і лише в міру розвитку підприємства виникає необхідність у регіональній диверсифікованості.

Аналіз галузевої і регіональної спрямованості ІД доцільно проводити за допомогою кількісної оцінки, представленої в третьому розділі.

1.3.  Джерела інвестування

Інвестиційні ресурси - усі види грошових і інших активів, отриманих для здійснення вкладень в об'єкти інвестування.

Розробка такої стратегії забезпечує:

Ø безперервну ІД у передбачених обсягах;  

Ø ефективне використання власного засобу;

Ø фінансову стійкість підприємства в довгостроковому періоді.

Етапи визначення потреби в ІР, втілені в механізмі їхнього формування:

1.  прогнозування потреби в інвестиційних ресурсах;

2.   вивчення   можливості   формування   інвестиційних   ресурсів   за рахунок різних джерел;

3.  визначення    методів   фінансування    інвестиційних   проектів    і підприємств;     

4.   оптимізація     структури     джерел     формування     інвестиційних ресурсів.

Інституціональні інвестори формують свої ресурси за рахунок емісії власних акцій і інвестиційних сертифікатів і визначають можливий обсяг і ціну, виходячи зі стратегії можливості реалізації емітованих цінних паперів (ЦП).

Для інституціональних інвесторів немає особливих проблем з визначенням методів фінансування інвестиційного проекту, тому більше уваги необхідно приділити підприємствам, що здійснюють реальну ІД.

Прогнозування потреби в інвестиційних ресурсах здійснюється по етапах:

1 етап - визначення обсягу ресурсів для реального інвестування: