Принципи организації виробничого процесу, типи виробництва. Організація виробничого процесу у часі та просторі. Система управління якостю продукції (Глави 8-11 навчального посібника "Організація, планування та управління на приладобудівних підприємствах), страница 2

При оптимізації аналізуються структури графіка, трудомісткість і тривалість виконання кожної роботи, ймовірність завершення проекту у указаний строк та завантаження виконавців. Аналіз сітьового графіка передбачає також вирівнювання коефіцієнтів напруженості робіт

де  - тривалість максимального шляху, що проходить через дану роботу; - тривалість відрізку шляху, що співпадає з критичним шляхом.

Коефіцієнт напруженості роботи являє собою відношення тривалості відрізків шляху, що не співпадають (розташовані між одним й тими ж подіями) одним з яких є шлях максимальної тривалості, що проходить через дану роботу, а іншим – критичний шлях.

Мінімізація потреб у виконавцях за категоріями (дослідники, конструктори, технологи, лаборанти, робітники та ін.) виконується шляхом побудови “карти проекту”, у якій сітьовий графік зображується у координатних осях, де по осі абсцис у масштабі часу відкладаються тривалості робіт, а по осі ординат також у масштабі – кількість працівників за категоріями. За рахунок резервів часу знімаються всі піки завантаження, зменшується тим самим максимальна необхідна кількість працівників.

Загальна методика оптимізації сітьового графіка за часом виконання робіт при обмежених ресурсах за виконавцями зводиться до такого.

1.  Складення лінійної діаграми та графіка щоденної потреби у ресурсах за категоріями (“карта проекту”).

2.  Визначення за стрічковим графіком критичного шляху.

3.  Визначення нестачі та резерву виконавців за графіком щоденної потреби, що зображена на “карті проекту”.

4.  Розгляд першої дільниці до завершення однієї з робіт та аналіз можливості пересунути вправо деякі роботи. Застосовуються така черговість залишення робіт на даній дільниці: а) роботи критичного шляху; б) роботи, не завершені у попередньому періоді; в) роботи у послідовності зменшення повного резерву часу, при цьому враховується фронт і коефіцієнт напруженості робіт.

5.  Зміна старої діаграми і графіка потреби в ресурсах.

6.  Аналіз наступної ділянки графіка, тобто від оптимальної ділянки до завершення чергової роботи критичного шляху.

При оптимізації сітьової моделі з урахуванням зміни часу і величини коштів на розробку використовують графіки “час-витрати”. При цьому для кожної роботи встановлюють:

          максимально можливу суму грошових витрат, при якій робота може бути виконана за нормальний час;

          мінімально можливий час виконання роботи, якому відповідатимуть підвищені грошові витрати. За графіком (рис. 7.2) за допомогою апроксимуючої прямої, що проводиться між точками, які визначаються кожною парою оцінок, можна досить швидко визначити розміри збільшення витрат у разі необхідності скорочення строку виконання роботи або намітити розмір подовження строку виконання роботи у разі необхідності зменшення пов’язаних з нею витрат.

          Розмір додаткових витрат , необхідних для виконання роботи у скорочений час

,

          де - відповідно підвищений та мінімальній розміри грошових коштів на виконання роботи; - відповідно мінімально можливий, скорочений та нормальній час на виконання роботи.

          Розрахунок параметрів сітьового графіка та його оптимізація (особливо якщо сітка містить більше сотні робіт) є досить трудомістким. Тому для його виконання  застосовується обчислювальна техніка. Застосування ЕОМ збільшує багатоваріантність задач, що розв’язуються, та знаходження оптимальних шуканих величин, а також дозволяє здійснювати контроль за ходом виконання проектів.

          Рис. 7.2. Графік “час - витрати”: 1 – мінімально можливий час виконання роботи; 2 – скорочений час виконання роботи; 3 – нормальний час виконання роботи

7.4. Ефективність прискорення розробки та освоєння нової техніки

          На практиці можна виділити три групи факторів, які впливають на строки розробки і освоєння нових виробів: