Прив’язку b0 = 500мм приймають для високих будинків (відмітка голівки кранової рейки більша за 18м) з кранами вантажністю 600кН та більше, а також для будинків, обладнаних кранами з групами режимів роботи 7К - 8К, де у верхній частині колон влаштовуються прорізи для проходу. В інших випадках (в цьому проекті) b0 = 250мм.
Прогін мостового крана й прогін будинку пов’язані залежністю:
Lx = L - 2l
деl- найменша відстань від осі кранової рейки до розбивочної осі колони (рис.3); для мостових кранів вантажністю Q < 500кН та при відсутності проходів вздовж підкранової колії 750мм, а при наявності проходів - l =1000мм; для кранів вантажністю Q = 800...1250кН,- l= 1000мм, й для кранів вантажністю Q > 1250кН, - l = 1250мм.
На рис.3 позначено: bв - ширина верхньої частини колони, яка приймається з умови забезпечення жорсткості цеху в поперечному напрямку не меншою за 1/12hв зі скругленням до розміру, кратному 250мм.
B1 - звис мосту крана, приймається за каталогом кранів;
С - мінімальний зазор між внутрішньою гранню надколонника й конструкцією мосту крана, приймається для кранів вантажністю до 500кН - 60мм, а для кранів вантажністю 800кН та більше - 75мм.
Вісь підкранової балки звичайно суміщують з оссю підкранової вітки нижньої частини колони. В цьому випадку ширина нижньої частини колони bн = b0 + l.
Виходячи з умови забезпечення жорсткості цеха в поперечному напрямку відношення bн/h приймають в межах 1/20 для будинків з кранами легкого й середнього режимів роботи(1К - 6К).
Верхню частину колони звичайно проектують суцільною двотаврового перерізу; нижню частину приймають суцільною, якщо її ширина до 1м включно, а при більшій ширині - наскрізною. В курсовому проекті треба приймати нижню частину колони наскрізною при будь-якій її ширині.
1.3. Компонування зв’язків.
Зв’язки каркасу забезпечують геометричну незмінність та стійкість елементів у повздовжньому напрямку, сумісну просторову роботу всіх конструкцій каркасу, просторову жорсткість споруди та зручність монтажу.
Зв’язки каркасу складаються з двох основних систем: зв’язки по колонах та зв’язки покриття.
Зв’язки по колонах.Вертикальні зв’язки між колонами забез-печують незмінність каркасу й стійкість колон в поздовжньому напрямку. Вони сприймають всі зовнішні впливи на будівлю в поздовжньому напрямку: навантаження від вітру, який діє на торець будівлі; поздовжнє гальмування кранів.
Вертикальні зв’язки проектуються двох типів:основні - які розташовані по всій висоті колони від верхнього кінця до фундаментів; верхні - які розміщуються в межах верхніх ділянок колон до верха підкранових балок.
Основні зв’язки сприймають поздовжні зусилля й забезпечують незмінність конструкцій каркасу в поздовжньому напрямку. Їх слід розміщувати в середині будинку або його температурного відсіку, що забезпечує вільність температурних деформацій в обидва боки, а також зниження температурних напружень в елементах каркасу.
Верхні зв’язки забезпечують поздовжню жорсткість верхньої частини каркасу, вірність встановлення колон в період монтажу сприймають вітрове навантаження, яке діє на торець будинку, та передають її через підкранові балки на основні зв’язки. Верхні зв’язки встановлюють в торцях будинку або температурного відсіку й в місцях де влаштовуються вертикальні й поперечні горизонтальні зв’язки покриття.
У відповідності з нормами проектування [ 1 ] довжина температурного відсіку вздовж будинку (рис.4а) та довжина від торців будинку(відсіку) до ближчого вертикального зв’язку , а також відстань між зв’язками в одноиу відсіці (рис.4б) не повинні перевищувати значень, наведених в табл.1.2.
ТАБЛИЦЯ 1.2.Граничні розміри між температурними швами й вертикальними зв’язками.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.