Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки в кризові періоди розвитку, але й у стабільному економічному середовищі.
Для того щоб зробити висновок про стан економічної безпеки підприємства, необхідно визначити систему показників і критеріїв, за допомогою яких можливо було б одержати його кількісну оцінку.
Існує безліч різних підходів кількісної оцінки економічної безпеки підприємства.
1. Одним з підходів є «індикаторний підхід». При цьому підході рівень економічної безпеки визначається за допомогою «індикаторів». Під індикаторами автор розуміє граничні значення показників, що характеризують діяльність підприємства в різних функціональних областях, які відповідають певному рівню економічної безпеки.
Оцінка економічної безпеки підприємства встановлюється за результатами порівняння, що може бути абсолютним або відносним. При цьому порівнянні розглядаються значення фактичних показників підприємства щодо їхніх граничних значень або індикаторів.
Пропонується оцінювати такі показники діяльності підприємства за допомогою індикаторів:
- індикатори виробництва (динаміка виробництва, рівень завантаження виробничих можностей, частка НДДКР у загальному обсязі робіт, темп відновлення основних виробничих фондів, стабільність виробничого процесу, питома вага виробництва у валовому внутрішньому продукті та ін.);
- фінансові індикатори (обсяг «портфеля» замовлень - передбачуваний обсяг продажів, обсяг необхідних інвестицій, рівень інноваційної активності, рівень рентабельності виробництва, фондовіддача, прострочена заборгованість й ін.);
- соціальні індикатори (рівень оплати праці, рівень заборгованості по зарплаті, втрати робочого часу та ін.).
Стосовно специфіки підприємства та відповідно до фактичних і нормативних значень його показників та величини їх відхилення від граничних значень індикаторів, автор пропонує характеризувати стан підприємства в такий спосіб:
- нормальне (коли індикатори економічної безпеки перебувають у межах граничних значень, а ступінь використання наявного потенціалу близький до технічно обґрунтованих нормативів завантаження встаткування і площ);
- передкризове ( переступається бар'єрне значення хоча б одного з індикаторів економічної безпеки, а інші наближаються до своїх граничних значень, але при цьому не втрачаються ні технічні, ні технологічні можливості виробництва. Пропонується вживання заходів попереджувального характеру);
- кризове ( переступається бар'єрне значення більшості основних індикаторів економічної безпеки та з'являються ознаки необоротності спаду виробництва і загрози потенціалу);
- критичне (порушуються всі бар'єри, загроза потенціалу стає необоротною).
В постійно мінливому зовнішньому середовищі підприємству досить складно з достатньою точністю визначити набір індикаторів, необхідних для оцінки рівня економічної безпеки певного підприємства. Якщо значення індикаторів установлені некоректно, то при подальшому визначенні стратегічних напрямків розвитку може бути обраний неправильний шлях, що спричинить кризовий розвиток підприємства.
2. Методика узгодження інтересів - розглядає економічну безпеку підприємства як «міру узгодження його інтересів з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища, а будь-який інтерес підприємства – як його взаємодії із суб'єктами зовнішнього середовища, результатами якого є одержання підприємством прибутку». Виходячи із цього передбачається, що критерієм економічної безпеки підприємства є одержуваний прибуток.
Для оцінки рівня ЭБП рівняється величина реинвестируемой прибутку підприємства з обсягом засобів, необхідних для розширеного відтворення капіталу підприємства.
Чим ближче цей результат наближається до «1», тим більш оптимальним стає рівень економічної безпеки підприємства. Автор пропонує встановити три рівні економічної безпеки підприємства:
- низький;
- середній;
- високий.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.