Сутність економічної безпеки підприємства. Сутність системи економічної безпеки підприємства. Основні типи та характеристика негативного впливу на економічну безпеку підприємства. Методи оцінки ризиків, страница 15

7.  За часом виникнення: ретроспективні ризики; поточні ризики; перспективні ризики.

8.  Залежно від видів можливого збитку: ризик, що несе прямий збиток; ризики упущеної вигоди; ризики зміни вигоди.

9.  Залежно від можливості прогнозування: передбачувані; непередбачені.

10. Залежно від об'єкта зазіхання: фінанси; майно; імідж; інформація; особистість; виробничий процес (всі види діяльності підприємства).

3.3. Керування ризиками

Хотілося б більш докладно зупинитися на способах впливу на ризик. Всі методи впливу або керування ризиками можна розділити на такі групи:

-  запобігання ризику;

-  передача ризику;

-  локалізація ризику;

-  зниження ступеня ризику.

Запобігання ризикуприпускає таке:

1)  уникнення ризику  можливо при ліквідації бізнесу взагалі. При виборі такого способу необхідно тверезо оцінити співвідношення ймовірності втрат при виконанні загрози й ліквідації бізнесу;

2)  відхилення від ризику, коли створюється система запасів і резервів промислового підприємства. Ці резерви створюються із  засобів  виробництва і предметів споживання, тимчасово вилучених з виробничого процесу, тобто резервуючи тимчасово вільні ресурси підприємство використовує їх у кризових ситуаціях;

3)  запобігання ризику передбачає постійний моніторинг  зовнішнього й внутрішнього середовища  підприємства. Даний метод полягає у збиранні й аналізі поточної інформації, зіставленні її з аналогічними періодами розвитку та визначенням можливих змін у майбутньому.

Передача ризику. Це найпоширеніший метод впливу на ризик. У той же час варто пам'ятати, що не завжди дані методи можуть мати місце. Наприклад, це не можливо у випадку випускання підприємством нової продукції або освоєння нових технологій. Такі ситуації страхові компанії  не приймають до розгляду.При не страхованому ризику варто використати інший метод впливу на ризик. Передача ризику  припускає:

1)  передачу ризику у вигляді залучення сторонніх організацій як гаранта угод. У цій якості можуть виступати промислові підприємства, банки, інвестиційні компанії, що несуть відповідальність за здійснення угоди;

2)  страхування від можливих втрат очікуваного прибутку або неотримання передбачуваного доходу, страхування інвестицій, зміни курсів валют і т.д., тобто передачу ризику страховим компаніям.

Локалізація ризику. Ці методи застосовують тільки в тих випадках, коли є можливість конкретизувати джерела ризику. Після виділення найнебезпечнішого етапу або ділянки діяльності вдається його контролювати й у такий спосіб знизити або взагалі уникнути наслідків його впливу. Для цього використовується:

1)  створення венчурних підприємств або спеціальних структурних підрозділів для виконання ризикових операцій (наприклад, інноваційні розробки). Тоді на цих підприємствах локалізуються найбільш ризиковані частини проекту, контроль і необхідну допомогу якого робить «материнська» компанія;

2)  лімітування, яке полягає у встановленні ліміту, тобто граничних сум витрат, продажів, кредиту й ін.

Зниження ступеня ризику– найбільш гнучкі інструменти впливу на ризик. До них відносяться різні методи розподілу або диверсифікованості ризику:

1)  зниження ступеня ризику передбачає розподіл ризику між його учасниками. Це можливо в сфері взаємодії між споживачами, постачальниками або партнерами. Наприклад, диверсифікованість інвестицій передбачає  процес розподілу інвестованих засобів між різними об'єктами вкладення капіталу, які не пов'язані між собою; диверсифікованість структури споживачів означає взаємодію з різними споживачами і на декількох товарних ринках;

2)  відсунення ризику вибіру партнера, для якого така загроза не існує або мінімальна;